"Червона літера" - це Книга з великої літери. Звісно, ми трохи побоюємося таких книг, вважаючи (часом небезпідставно), що вони можуть виявитися надто важкими як сюжетно, так і за стилем написання. Що ж, " Червона літера" твір не легковажний. Але стиль письма автора такий, що читати його приємно. В центрі сюжету, як відомо, молода жінка Естер Прин, яка скоївши перелюб, народила позашлюбну дитину. Нині таким нікого не здивуєш, але роман був написаний у 19 столітті, а події у ньому розгортаються взагалі у часи перших американських поселенців (ця обставина значно розширює світогляд читача). Та річ навіть не у сюжеті, а у тому, які висновки робить автор. Адже героїня не кається. Пройшовши крізь випробовування, сором і осуд, вона стає по-своєму вільна, очі їй не застують релігійні догми. Сама тому книга свого часу була такою скандальною. Естер вело кохання і вона не бачить сенсу виправдовуватися. Це зовсім не означає, що вона легковажна і безсоромна. Ні, вона добра, має співчуття і велику силу волі. Саме на останньому особливо акцентує увагу Натаніель Готорн. Саме цієї якості не мав другий учасник нашої історії - молодий священник. Його доля трагічна, тому автор наголошує: дозволити собі гріх може лише сильна людина, слабку людину це просто вб'є. Головним же уроком цього твору є твердження, що у нас завжди є вибір: навіть у важких ситуаціях ми можемо обирати як ставитися до них.