Що заносить людина до своєї Червоної книги? Пливкі почуття, зникому натуру. Спогади та близьких – близьких, які не назавжди.

У третьому томі із серії «…історії єврейського хлопчика» Гарік Корогодський записує на згадку найдорожче. П'яне весілля. Спрямований в обличчя пістолет. Перший великий бізнес і перші великі проблеми. Маму, яка знає краще. Ба, яка знає, що знає ще краще. Батьківство для тебе та від тебе. Непорушні дворові правила. Дедалі більший світ. І мільйон, який нарешті є, але, зараза, ненадовго. Ще одне, що відрізняє Червону від Красной, крім мови, – час, коли вона написана.

Воєнна доба вплинула на автора, слова, написані у Києві-2022/2023, пронизливі. Гарік написав історію, схожу на сімейний альбом: коли його гортаєш, можна і пореготати, і посумувати, і згадати. А іноді схочеться затриматися на сторінці, щоби розглянути ближче чи навіть видерти, і подумати: «Оце я заберу собі. Збережу». Рекомендовано до читання особам, старшим 21 року.