Твір на перший погляд та з перших сторінок захоплює, цікаво дізнатися про Гребера та як він проведе відпустку. Цей двохтижневий тиждень свободи який отримує Гербер від фронту він намгається прожити якнайдовше, навіть складається відчуття ніби йому вже не потрібно буде вирушати на фронт через тиждень, це дійсно захоплює. Останні дні відпустки які він проводить у затишному, дивом вцілілим, ресторанчиком показує бажання Гребера про звичайне життя без війни, назви книги не дарма вибрана, Гребер прожив своє життя, свою двохтижневу відпустку, і тепер настав час помирати. Гребер прожив своє життя, він сам надав відповід на своє запитання якої мірою віе причетний до злочинів нациської Німеччини. Гребер загинув сам, він сам себе покарав за свої злочини, його не вбив звільнений партизан, він сам себе покарав, це була його сповідь перед самим собою і висновком стала його смерть. З недоліків можна зазначити, що роман мені здався коротким, хотілося б більше дізнатися про самого Гребера та іронтове життя але це скоріше власна забаганка. Книга залишає після себе трохи дивне відчуття, відчуття незрозумілості тобі ніби й сподобася твір але разом з тим якесь певне відчуття відстороненості ніби ти прочитав щось погане, можливо це тільки у мене таке але зазначити варто. Загалом якщо говорити про книгу то вона точно варта вашої уваги, якщо вам до вподоби військова тематика то вам має сподобатися. В цілому книга "Час жити і час помирати мені сподобалася, можу рекомендувати, моя оцінка 4.5. Дякую за увагу!

На відмінну від топ-списку книг Ремарка, який видає гугл та інші рейтинги, в моєму списку перше місце розділяють Іскра життя та Час жити і час помирати. Рекомендую до прочитання, особливо в час війни! Можливо, після чи вже під час читання кава на смак буде смачніша і кольори життя яскравіші.