Життя не триває вічно, радше навпаки — всього-на-всього мить. У ній вчишся бути дитиною, пізнавати любов, духовну й тілесну, прощати собі й комусь, а відтак не боятися самотності, органічної, як саме існування. До таких глибоких і водночас простих істин приходить Астрід Ліндґрен ще задовго до своєї меланхолійної та продуктивної старості.

Допитливе дівчисько, а-ля ґарсон, прообраз майбутньої Пеппі, бунтарки-непосиди ступає на стежку дорослого життя з підрізаним волоссям, таким собі викликом тодішнім нормам і рутині. Справжня зрілість ще юної Астрід прийде непрохано й несподівано з блиском в очах і метеликами в животі. З нею начебто зародиться кохання до чоловіка, що годився б їй у батьки. Та згодом усе розвіється, залишивши по собі сина Лассе, любов до якого завжди знаходитиме в єстві Астрід особливі слова і виміри.

Перш ніж дотягнутися до найсвітлішої зірки, Астрід Еріксон подолає невідомість, сором перед батьками і суспільством, втечу, голод, зворотний бік пристрасті, безліч порогів, спроб і рукописів. Проте, як твердить сам автор біографії Єнс Андерсен, фортуна незмінно виявлятиме до неї прихильність. Властиво, Андерсен чудово вимальовує портрет всесвітньо відомої шведської письменниці, починаючи з найдрібніших штрихів: її емоційної прив’язаності до батька Самуеля Авґуста і певної дистанції до матері Ганни Еріксон, яка, на прикладі від супротивного, неабияк мотивуватиме доньку до боротьби за саму себе і власне місце під сонцем. Теплі родинні стосунки з братом і сестрою, а згодом їхніми половинками, попри все виллються в узагальнений образ дитини, почасти самотньої, яка на кожному кроці шукатиме щастя і розуміння. Втім героям творів Астрід Ліндґрен ніколи не бракуватиме духу і сміливості. Невдалий любовний старт молодої Астрід і смертельний страх втратити власного сина, віддати його чужим людям, породили в неї глибоку тимчасову безнадію. Усі ці події природно лягли в канву чи не кожного дитячого тексту.

Втім сонце сходить за розкладом. Зустріч з коханим Стюре Ліндґреном поверне письменницю, тоді ще початківицю в русло щасливої течії, з натхненням і без нього. У цьому шлюбі жінка пізнає ціну любові, зради і вдруге стане мамою прекрасної Карін. З цієї точки Астрід Ліндґрен розпочне зоряну кар’єру авторки книжок для дітей і юнацтва. Щоправда всьому на певний час завадить війна, яка увірветься нібито формально й пасивно, проте розполовинить творче нутро письменниці. З іншого боку, саме ця жахлива подія й нова професійна іпостась Астрід дасть ґрунт для народження майбутніх художніх образів і сюжетів.

А далі на все життя аж до скону Ліндґрен зануриться у творчість і навіть політичну діяльність. З-під її пера з’являтимуться безсмертні брати Лев’яче Серце, Пеппі Довгапанчоха, Карлсон, Мадікен, вирине острів Сальткрока та чимало іншого, що принесе авторці світове визнання. Астрід Ліндґрен вдасться чудово тримати баланс між особистим і творчим, між галасом і тишею, велелюдністю і самотністю. Остання урешті-решт стане справжнім острівцем її мистецького щастя й уяви.

Пам’ятаймо лише, мабуть, повторила б Астрід незабутню цитату: «Цей день і є життям!»