БЖД - це не просто безпека життєдіяльності, це роман-подорож. подорож у просторі й часі до Харкова нульових. не казатиму, що твір для мене якийсь супер ностальгічний, я в нульових була у молодшій/середній школі, але відчуття, наче ти вдома. якщо ви з Харкова, Дніпра, Луганська, Донецька й області, вам це має сподобатися. це просто замальовка з життя База, харківського студента-філолога, який хоче жити, а не виживати. це одкровення прийшло йому на заліку з БЖД, який для нього вимолила староста. але в процесі розмови зі старим мудаком він поняв, що БЖД - це просто три довбані літери. і за це усвідомлення реальність навалюється на База з копняками і за кілька днів він вигрібає стільки, а згадує подій минулого ще більше, що складається враження, ніби за цю книжку прожив ціле життя. безліч разів я просто волала вголос з пригод цього хлопа, а потім відбувався такий реаліті чек, що нічого не залишалося, як і самій трошки подумати про життя, хитке майбутнє, ну і що б з цього приводу сказав Біл Даун

Тільки починаю знайомитися з українською літературою. І точно можу сказати, що ця книжка — це перфекто. Вже з першої сторінки зрозуміла, що читатиметься легко і захопливо. Я хіхікала майже на кожній сторінці. Я не знаю, як автору вдалося вмістити в одну розповідь СТІЛЬКИ каламбурів, але дуже вдячна йому за це, бо кожен мій вечір ця книжка підіймала мені настрій. Автор використовує матюки, жаргони, інколи суржик, бували інтимні сцени, і наскільки ж це доповнювало саму розповідь. Ти не читаєш, — ти кайфуєш. Це проста історія про двох молодих хлопців, які починають ввалюватися (саме так) в доросле життя після університету в 2000-х роках. Тут не буде чогось сильно заумного. Ця книжка дуже файно вас розважить і розвеселить. Дуже і дуже раджу прочитати!)