Спочатку мені цей роман дуже не подобався- він важко йошов (дуже повільне розкачування історії) та трохи напрягали зноски,яких дуже багато і вони відволікають від самої історії. Але, потім розумієш ,що без цих зносок ти не можеш вистроїти в своєму уявленні всіх цих тонкостей, бо істрія іде в 1978 році і тут описуються різні речі тих часів , зокрема бейсбольні гравці , команди та інше поав'язане з бейсболом. Та сюжет йде про відносини сина та його батька, в якого знайшли рак. І чи зможуть вони,колись емоційно віддалені люди, пройти цей шлях до кінця батьківської кончини, пробачити один одному та налагодити контакт?

Теду уже за тридцять, але життя якось не склалося. Не зважаючи на вищу освіту, він працює на стадіоні продавцем арахісу, а ще їздить на роздовбаній машині, яку навіть не замикає, живе в захламленій квартирі, а у вільний час пише романи, які все розпочинає, але ніяк не може закінчити жодного, бо просто-напросто бракує ідей. Єдина дівчина, в яку Тед колись був закоханий, давно вийшла заміж та народила дітей, тому і з особистим життям в чоловіка якось не все гаразд. Але повільний і стабільний плин життя Теда уривається з одним нічним телефонним дзвінком з клініки. Виявляється, його батько Марті уже кілька років бореться з раком легенів. Жити залишилось кілька місяців. І тут Тед усвідомлює, що це єдиний і останній шанс порозумітися з батьком, знайти спільну мову і нарешті пробачити один одного. Дещо мене напружували відсилання автора на бейсбол (він постійно присутній в книзі). Це і відомі американські бейсболісти, і команди, і різні терміни та бейсбольні таблиці. Але якщо на них не дуже звертати увагу і не намагатися розібратися в правилах бейсболу, то книга читається легко. Змушує сміятися, а потім плакати, а потім знову сміятися. Якщо інші твори автора у тому ж дусі, то я хочу ще.

Письменницький талант Девіда Духовни для мене не викликає сумнівів. Починаючи від Holy Cow і закінчуючи Miss Subways, його твори особливим чином приваблюють та захоплює вміння автора володіти словом. Після публікації Bucky F*cking Dent мовою оригіналу, мене цікавило, як би цей твір виглядав у перекладі, адже багаточисельні відсилання до теми бейсболу для неамерианського читача можуть значно погіршити розуміння твору. В цьому виданні дійсно є дуже і дуже багато посилань. Кожний культурний та спортивний термін пояснений дуже докладно. Для декого це може бути мінусом - тоді можна рекомендувати звернутися до оригінального твору. Для мене сам факт видання одного з моїх улюбленців саме українською мовою, незалежно від кількості посилань, це дуже важливо. Не можу не відмітити також факт коректного перекладу (або НЕ перекладу) та збереження оригінальної назви. В російському виданні це зруйнувало враження від книги. Щодо самої історії, для мене, це напівавтобіографічний твір, беручи який до рук я кожного разу чую саме голос автора.