Ну, дуже мені подобається ця акторка, Сірша Ронан, яка знялась у фільмі «Бруклін». Можна сказати, що саме через неї я і взялась прочитати книгу Колма Тойбіна «Бруклін». Якщо говорити відверто, я очікувала чогось більш драматичнішого, гостросюжетнішого та захопливого. Не можу сказати, що книга мені зовсім не сподобалась і не зачепила, просто все якось занадто спокійно, навіть банально. Отже, ця книга розповідає нам історію про дівчину Ейліш, яка жила собі тихим, провінційним життям разом зі своєю мамою та сестрою в маленькому містечку Ірландії. Ії, ніби , все влаштовує: і дім, і сім'я, і танці, і знайдена нова робота продавця. Аж ось Ейліш випадає чудова можливість поїздки в Америку, де її чекатиме нова краща робота та нові перспективи в житті, адже для такої розумної і працьовитої дівчини як вона це не буде проблемою. Вона вагається, не знає, як правильно ї вчинити, з одного боку вона не хоче залишати рідний дім і маму, якій дуже потрібна підтримка доньки, з іншого боку, вона відкрита до нових вражень, вона хоче відчути смак життя, вона хоче кинути виклик сама собі. Що чекає цю ірландську дівчину в Америці? З якими труднощами їй доведеться стикнутись? Яка романтична зустріч чекає її попереду? І які важливі рішення їй доведеться прийняти? Книга читається легко. Повністю поринаєш у атмосферу 1950-х років, тепло, затишно і спокійно. В ній є і любов, і внутрішні переживання, і …майже зрада, загалом майже все, що потрібно для хорошої книги. Але, на мою думку, чогось, все ж таки не вистачає. Якось все занадто спокійно….Сюжет розкритий не повністю.

Неспешный «Бруклин» - идеальная, мне кажется, книга для чтения осенью! Размеренная история о том, как юная Эйлиш отправляется на поиски лучшей жизни из Ирландии в далекую Америку, на несколько вечеров погрузит вас в мир пансионов, нейлоновых чулок и пятничных танцев – эх, были времена… Не ожидайте стремительного сюжета и тем более экшна – это времена целомудрия, по крайней мере, Эйлиш почти такова. Соединяя работу, учебу и личную жизнь, девушка пытается освоиться в чужой стране, и с каждым днем это становится все легче (кстати, только мне одной кажется нереальным, что в другую страну на заработки отправили младшую дочь, а не старшую?). Кто-то ругает Эйлиш за неопределенность; кто-то за скуку; кто-то за ее поведение с мужчинами. Конечно, осудить можно что-то всегда. И пусть сама Эйлиш в конце книги, кажется, считает свой выбор тягостным (будто на амбразуру кидается, ей-богу), я уверена, что он – лучший. Потому что за забором соседа трава всегда зеленее, но, милочка, если ты столько времени провела с одним мужчиной и даже согласилась выйти за него замуж, не строй из себя мученицу, уезжая от другого, даже если он голубоглаз и строен – лучше вспомни, что и сколько хорошего ты видела в своем изначальном спутнике. Бруклина как такового, атмосферы города и жителей здесь немного; тем не менее, я действительно считаю, что для осени эта книга чудесна – неспешная и тягучая, как я писала ранее, но не скучная и легко читающаяся.