Ерік Метаксас яскраво та захоплююче розповідає про Дітріха Бонхьоффера (1906-1945) - людину, яку можна без перебільшення вважати найбільш яскравим із християнських богословів середини ХХ століття. Книга про Бонхьоффера запалює серця і викликає бажання продовжувати напрямок його життя і думки. Водночас Бонхьоффер залишається невідомим для більшості наших читачів, а також найбільш незрозумілим в суспільстві. Цілком відданий справі християнського служіння і свідоцтва, Бонхьоффер пробуджує палке бажання так само віддано і на сто відсотків бути християнином, який не тікає від світу, а свідомо занурюється у самий вир життя, щоб свідчити там про Христову правду і робити те, до чого відчуває Боже покликання. Жоден з теологів ХХ століття не пробуджував стільки уваги до себе та до свого життя, як Бонхьоффер, страчений в концтаборі за місяць до капітуляції Німеччини. “За всю мою майже 50-річну лікарську діяльність я не бачив людини, вмираючої в більшій відданості Богу”, — засвідчив лікар концтабору. Дітріх належав до Сповідницької церкви. Він не писав систематичних праць з теології. Одна з найбільш фундаментальних його робот — “Етика” — була відновлена вже після смерті автора за незакінченими рукописами, які свого часу вдалося сховати від гестапо. Бонхьофферу була притаманна дуже важлива чеснота — цілісність. Це єдність і непротиріччя між світоглядом та життям. Ті норми віри, які сповідував Бонхьоффер, були для нього водночас принципами і стандартами, за якими він жив. Сповідання віри для нього не було декларуванням прописаних кимось іншим істин, це було переконання в істинності Христа і вірності того шляху, що відкритий у Євангелії. Він знав, у Кого вірує, і жив у єдності з цим відповідно до того, до чого кликав його Христос. Біограф Бонхьоффера Ерік Метаксас так пише про це: “Цим він відрізнявся від усіх: він не сподівався бути почутим, він був упевнений, що Бог його чує. Комусь це здавалось натхненням, комусь і дивакуватістю, але коли Бонхьоффер закликав учасників конференції змиритися і прислухатися до Бога, він не позував. Він намагався передати їм своє бачення Бога, він говорив, що потрібно повністю ввірити себе Господеві тут і тепер, усвідомити, що єдина насущна необхідність — слухати Його”. Поступово в своїх теологічних працях Бонхьоффер осмислив ідею “повноліття світу” та присутності в ньому Христа. Він пропонував “християнство без релігії” — для багатьох ця ідея може виглядати скандальною, але Дитріх вважав, що у кожній проповіді має бути “заряд єресі”1. Він усвідомлював, що істину потрібно доносити до людей в парадоксальній формі, так що певні положення можуть здаватися єретичними. У повнолітньому світі, вважав Бонхьоффер, потрібно “нерелігійно тлумачити біблійну термінологію”. Точкою відліку стає заперечення людської релігійності, відчайдушної надії на явлення в світі Божої могутності. Християни мають відмовитися від таких сподівань та сповідувати біблійного Бога, який “перемагає сильних світу цього своєю слабкістю”. Водночас Бонхьоффер осмислював ідею “відповідальної дії”. Відповідальність — це те, що нам дається і що ми обираємо. Відповідальна дія означає готовність прийняти на себе відповідальність в екстремальних умовах піти на ризик — діяти, навіть коли не знаєш результати. Для Бонхьоффера, який пішов на участь у заколоті проти Гітлера з метою його вбивства, це означало готовність стати винним, пожертвувати власною моральною праведністю. Ця концепція приводить нас до межі, де неможлива перевірка і зникають критерії оцінювання. Барт зазначав, що у нас немає способу дізнатися, чи Бонхьоффер дійсно мав наказ від Бога брати участь у заколоті. Це є найбільш контроверсійною концепцією в теології Бонхьоффера. Книга Метаксаса може бути чудовим подарунком для християн, а також особливо - для чоловіків.