Не менш цікаве продовження першої частини дилогії "Болбочан: поміж двох вогнів". Мене не залишили байдужою обидві книги і викликає неймовірну кількість емоцій: від надзвичайної поваги до цієї знакової постаті української історії і гордості через те, що ми мали такого співвітчизника, до болю через кричущу несправедливість і фатальну помилку тодішньої влади і особисто Симона Петлюри, який поставив власну неприязнь і заздрість вище здорового глузду, людської гідності та інтересів держави, віддавши наказ так підло і жорстоко стратити полковника Болбочана, який все свідоме життя боровся перш за все за інтереси України та її народу. Автор дуже точно передає тодішні історичні події, але це не робить книгу нудною, а оповідь сухою, як часто буває із книгами на історичні теми. Ми спостерігаємо й за почуттями головних героїв, можемо розуміти мотивацію їхніх вчинків. Загалом, на мою думку, обидві частини дилогії має прочитати якомога більше людей, адже вони піднімають дуже важливі питання нашої історії та політичного життя, актуальні й зараз. Та й про людей на кшталт полковника Болбочана ми маємо знати й активно популяризувати подібних постатей.