Це моя перша збірка Юлії Мусаковської, однак точно не остання. Мені вона потрапила до рук завдяки обкладинці - лицарська тематика здалась мені багатообіцяючою. Взагалі, я не читаю багато поезії, серед неї буває складно знайти те, що припало б до душі, та тут мені неабияк пощастило. Як і написано в описі, провідною темою усіх творів є свобода: у суспільстві, у стосунках, свобода від себе і з собою. Авторка чітко й невимушено підбирає слова, утворюючи вірші, які самі по собі здаються готовими, живими образами, їх можеш уявити, відчути, зрозуміти. Хоча для розуміння деяких віршів потрібен був час, перечитати знову, потім ще раз, щоб повністю осягнути сказане; це було приємне перечитування. Обладунки на обкладинці, гадаю, дають зрозуміти, що очікувати від цієї збірки, однак буде місце й подиву, у мене це був захоплюючий, прихильний подив. Оформлення заслуговує окремої похвали: збірка укладена гармонійно, злагоджено (книга поділена на три розділи), вірші добре поєднуються між собою, доповнюють усе ілюстрації Анастасії Старко, які бездоганно вписуються у книгу і підсилюють відчуття після її прочитання - тут Видавництво Старого Лева ніколи не підводить.