Під час прочитання мене не залишала думка, а чи не сам автор займається фальсифікацією світу. Для початку він називає дурнем Річарта Докінза, не розібравшись до кінця які позиції насправді відстоює Докінз. Далі автор схоже не розуміє, що будувати свій світогляд на позиції "Бог існує бо не можна довести протилежного" це як мінімум упереджено, а критикувати з такої позиції це взагалі абсурдно. Тим не менш він критикує буквально всіх і вся: наука, мистецтво, медіа, інтернет, економіка, спорт - все це, зі слів Лютца, працює неправильно і вводить нас в оману. При цьому не зовсім зрозуміло як це все мало б працювати, бо весь конструктив пана Лютца зводиться до розмитих довколорелігійних тез. Як виправити ситуацію (і чи насправді потрібно це робити) він звичайно ж не знає, тому просто закликає жити справжнім життям, пізнати любов, не впадати у крайнощі, вірити у справжнього Бога (що б це не значило) та розрізняти добро і зло. При цьому Манфред Лютц ніяк не хоче визнавати того, що людство так чи інакше завжди жило ілюзіями. І це швидше природний стан для людської психіки, а не початок кінця світу. І загроза ТВ- чи інтернет-свідомості навряд чи страшніша від загроз релігійної свідомості, яку він так несамовито нав'язує. Натомість автор намагається доводити що "Пригоди Гулівера" це не фальсифікація на відміну від сучасного кіно з роботами. Особливо сподобалось те як в середині тексту автор критикував езотерику, а вже в кінці книжки описував суб'єктивні по суті езотеричні переживання істинної реальності та відчуття Бога. Але мабуть це нормально якщо йдеться про християнського Бога. Йому можна! Це ж не вводить читача в оману! Це ж зовсім не пропонує читачу зайнятись пошуками цих відчуттів! Підсумовуючи враження можу сказати те що дана книга є маніпуляцією від початку до кінця. Метою автора була пропаганда утопічних ідей християнства, антропоцентризму та божественного походження людини. Але натомість ця книга лише зайвий раз доводить неадекватність та упередженість релігійного світогляду.

Книга "Блеф! Фальсифікація світу" має дуже привабливу назву, а також анотацію, що обіцяє відкриття хитросплетінь сучасної системи, в якій живе людина, різних маніпуляцій і т.д. А по факту дана книга є констатацією очевидного або домислами автора, що претендують на істину: люди марнують своє життя, люди живуть глибоким самообманом, самообман цей є всьому, всі поділені на групи і на свої окремі світи, нічого людського не лишилось в людях, соцмережі спостерігають за нами, Фрейд - це псевдонауковець і майже популіст, всі фільми є нещирі і в них немає нічого справжнього, всі талант шоу - це є показуха і тд. Цікаво, що автор дуже часто звертається до фільму "Шоу Трумана", як до наглядного прикладу, хоча дуже критикує сучасний кінематограф. Окремо хочеться виділити крайню релігійність автора, християнський дух просякає дану книгу чи не в кожній главі. Автор критикує "неправильне" християнство, низку "неправильних" релігій та езотеричних вчень, а також теорію еволюціонізму і атеїзм як явище. Важко взяти щось цінне для себе з книги, яка несе конфлікт у своїй кожній главі. Кому буде корисна ця книга? Віруючим людям, напевно, буде цікаво прочитати, а так загалом нічого нового більшість не відкриє для себе.

Книга, яка на 99% віддзеркалює моє особисте ставлення до марнот сучасного світу. Книга, яка спонукає зайвий раз замислитися про те, що «ми всі перебуваємо під могутніми впливами, які заважають нам бачити світ таким, яким він є насправді, і що ця помилка, набуває небезпечних розмірів». Тож чи в реальному світі ми живемо? Чи «як уже зараз багато хто живе: у сфальсифікованому світі з фальшивими друзями, фальшивою довірою, фальшивими трендами, у світі, в якому обов’язково потрібно щось купувати, навіть те, чого і не потребуєш і не хочеш, але що дає можливість гучно святкувати високопрофесійним режисерам цього сфальсифікованого світу». Постійно нав’язуванні «кастинги» з незрозуміло за якими критеріями добраними «журі» вже призвели до того, що «загальне захоплення викликають не сміливі учасники руху опору та відважні герої боротьби за свободу, добросердні благодійники і самозречені аскети, чудові богобоязливі люди і глибокодумні мудреці, його викликають такі химерні постаті як Періс Хілтон. Більше не герої і святі наводять людей на роздуми, а «зірки» і «зірочки» зводять нісенітницю у принцип. У цьому фальшивому світі панують не полум’я захоплення і блиск правди, а вабляче шелестіння банкнот та засліпливий лоск гламурних журналів».