Ольга Токарчук одна из самых читаемых писательниц современной Польши, к сожалению не сильно известная в нашей стране, отчего найти ее произведения составляет ещё ту проблему. Данный роман "Бегуны" я читал в двух вариантах- на русском и на польском. И так и так читается интересно и легко, написано качественно и занимательно, а повороты сюжета и стилистика автора хоть и сложные по увлекают. Данное произведение рассказывает о многих людях, которые куда-то стремятся: кто-то в другую страну, а кто-то верит внутрь себя. Истории переплетаются с реальностью и историческими фактами, выдуманные персонажи ходят бок о бок с реальными.

Мені як жителю сільської місцевості і людині, що не займається подорожами, було надзвичайно цікаво прочитати книгу від автора, що постійно перебуває в мандрах, передає оту неймовірну романтику постійних переживань, змін локацій, чудесних подорожніх історій. Всі ці емоції, цей нерв пригод і культурних шоків Токарчук змогла донести до читача. Вона робить це бережно, пестить кожне слово, вирощує його як маленьке пташеня, щоб воно обов'язково долетіло до нашої свідомості... І в кожній з її історій є якась частинка, що залишається осторонь. Щоб сам читач все осмислив і прийшов до самостійних висновків.

Бігуни - книга про подорожі, але в незвичному розумінні. Усі кудись біжать, у кожного свої подорожі. Це збірка оповідань різної тематики. Є оповідання ледь не на один абзац, є довші. Це така книга, читання якої хочеться розтягувати, філософське зображення постійного руху людей, думки авторки з найрізноманітніших тем. Безліч людських доль. А ще у авторки якась зацікавленість препаруванням, людським тілом, створенням музейних експонатів з тіл людей! Це одна з тем оповідань, але згадую їх, бо вони мене найбільш вразили. Філософські оповідання, короткі, але вагомі. Книга про "подумати".