По перше, Леонід Талалай мій улюблений автор, отже поганого я не скажу нічого. Він автор таких тонких, але водночас і до болю правдивих поетичних рядків, які не залишають байдужим. Мабуть, його можна назвати донецьким поетом, з 15 років він живе у Горлівці, а цей суворий робітничий край подарував нашій літературі непересічних авторів. Вражає здатність поета підмічати нюанси, говорити простими словами про складні речі. Особисто я люблю мотиви Київської Русі, а пізніше і Києва, як міста бажаного, але і облудного. Навіть назва збірки така щемлива! Якщо ви хочете дізнатися, хто головний у парі "поет -поезія" або "скрипаль - скрипка", то прочитайте цю збірку. До слова, поет не дуже відомий у читацьких колах, але це не применшує його дару. Але все-таки він лауреат Шевченківської премії, і це мабуть менше, що йому винні. У випадку, коли вас зацікавить поезія, раджу переглянути цікавий проект ЮА Культура "Лекторій. Поезія" (випуск 5), де ведучі В. Герасим'юк та М. Лаюк цитують твори Леоніда Талалая та розповідають про його життя.