Прочитав близько 140 стр, і далі не став себе змушувати. По опису книги складається враження, що на нас чекає якась інтригуюча таємниця, яку читач буде розплутувати разом з дійовими особами цього твору. Але з того, що я прочитав, близько 100 сторінк присвячено хокею і непростому життю людей дотичних до цієї гри. Чесно це не мій вид спорту. Проте гірше те, що так нудно розповідати про спорт теж треба вміти. Не знаю, що там буде далі - після 140 сторінки - і, чесно кажучи, не хочу знати. Два позитивні моменти: книгу придбав за зниженою ціною і вивчив декілька нових слів під час читання. Далі - ставлю на полицю. Чи буду дочитувати? 99% що ні, не буду.

Ви можете читати цю книгу самі чи запропонувати своїй дитині-підліткові чи комусь юному, хто тільки пізнає життя та набиває перші шишки. Що мене дивує передусім у творчості цього автора? Що він іще такий молодий, а книги його сповнені такої мудрості й глибини... У цій книзі ти можеш знайти відповіді на свої питання, скільки б тобі не було, що б ти не пережив, чого б не прагнув, де б не жив. Проблеми мешканців маленького містечка такі звичайні, а біль їхній такий близький кожному з нас. Світові так не вистачає доброти й любові, прощення й дружби, але герої шукають це в своєму маленькому світі, який стає вмістилищем світу великого, світу нашого існування. Коли ти читаєш цю книгу, то можеш плакати й сміятися, сумувати й радіти, ти можеш раптом побачити, які поряд із тобою важливі для тебе люди, ти можеш зрозуміти, кого боїшся втратити, хто тобі насправді дорогий. Ця книга є продовженням "Ведмежого міста" й читається на одному диханні, хоча її жаль дочитувати, бо так хочеться ще побути в цьому світі...