Минуло понад 150 років відтоді, як француз Ж. де Ланьї написав книгу про свої спостереження під час мандрівки Росією, а таке враження, що описує сьогочасну ментальність росіян. Як і зараз прагнуть до цивілізованого європейства, купують кращі закордонні товари, вивчають мови, переймають чужі культуру й моду, не знаючи при цьому власної мови, культури, історії, однак продовжують зневажати й лаяти все "не руське". Навіть в архітектурі автор не побачив нічого суто російського - усе запозичене, починаючи від візантійських храмів, закінчуючи європейськими садибами. Чому така величезна імперія не завоювала землі й не створила жодної колонії за океаном, як це робили такі маленькі Велика Британія, Іспанія, Франція? А тільки загарбувала все навколо себе на суходолі. І вихід у море мала на півночі. І лісів скільки - будуй кораблі досхочу. Як з’ясувалося, все просто. Флоти європейських імперій складали моряки - вихідці з прибережних місцевостей, здебільшого рибалки, які з дитинства знали, що таке вода, човен, корабель. У Росії ж прибережні зони на півночі були малозаселені, тож моряків набирали з усіх країв імперії - непризвичаєних до води й морської хитавиці. Ми багато знаємо про долю кріпаків на українських землях, та чи на російських було інакше? Виявляється, інакше. Самих кріпаків влаштовувало їхнє становище. Так, раби безвольні, яких продавали, міняли, вбивали. А як неврожайний рік, і своя ділянка землі нічого не дала, не страшно - барин дасть що треба. З голоду не помруть, а вільні селяни у таких обставинах голодують і помирають. Біднякам усіх прошарків заборонено мати вдома і особливо читати Біблію, бо ж прочитають, що Бог створив усіх однаковими - за своєю подобою, і зрозуміють, що цар не є богоподібним володарем їхнім. Тому то й боготворили завжди царя в народі. (Та й досі боготворять. Хіба ні?) Попи ж були ручними у поміщиків приходу, у якому служили. Пригадайте класиків: сільський піп завжди за обіднім столом із сім’єю барина, у рота заглядає запопадливо. Розкіш і злидні живуть поруч, ніби й не помічаючи одне одного. При цьому аристократи витрачають статки на демонстрацію своїх нібито багатств в інтер’єрі, на столі, балах, а спіднє зношують до дір. А ще тут і про повсюдне хабарництво, і про утиски й намагання зросійщення на всіх завойованих територіях. А головне - про безпросвітну дурість, дикість, нецивілізованість. Хоча Петро І свого часу зробив усе, щоб межа Європи й Азії відсунулась до Уральських гір (ми ж пам’ятаємо за старими картами, що до цього ця межа проходила між Україною та Московією), ще зовсім недавно європейці продовжували вважати Росію Татарією часів Чингісхана, тобто із суто азійським менталітетом. То чи змінилося щось зараз?