«подарувати щось людині, яка тобі подобається, - куди приємніше, ніж володіти. і найприємніше дарувати те, що найбільше лю- биш сам, найулюбленіший предмет, до якого ти прив`язуєшся...» Разом з @Чапай та його друзями, я за декілька днів мандрував автостопом по Північній та Цетральній Америці (США, Мексіка, Куба, Гондурас, Нікарагуа ...). А все завдяки його автобіографічній “Авантюрі XL”. Півтора року своїх мандрів автор зміг зконцентрувати на 350 сторінках книги, альтернативна назва якої “Авантюра, або Практичні реалії мандрів по-бідняцьки”. Жанр оповідання зазначено як Еротико-політичний документальний калейдоскоп. Свій щоденник, а книга саме в такому стилі і написана, він подарував читачу як те, що любить сам: нові враження, відчуття свободи, цікаві знайомства, щоденні виклики долі... До речі, деякі сторінки книги виглядають як вирвані з блокноту папірці, заповнені дрібним, охайним почерком автора щоденника. Книгу написано чесною, доступною мовою з відвертими, приємними та не дуже, подробицями. Як то і повинно бути у його віці (на час початку подорожі Артему було 24 роки) подорож відбулася під гаслом: багато секса, гриби (лише раз), рок-н-ролл, переїзди, переїзди... Скоріш за все, “Авантюра” не дасть миру нових автостоперів-мандрівників-послідовників, бо той, кому подобається таке життя, і без додаткових стимулів буде подорожувати. А хто є прихильником all inclusive, так той, після прочитання книги, тільки переконається у правильному виборі свого типу відпочинку. Як зазначено в книзі: “добро — як естафета,яку люди мають передавати одне одному”. Ось і я хочу передати цю чудову книгу тим, кого вона зацікавила. То звертайтеся. P.S. Не забуваємо заходити у книгарні та зазирати на полиці сучасних українських письменників.

По-літньому актуальний та оригінальний травелог, який захоплює з перших сторінок. Незвична подача тексту у вигляді білого вірша, уривки зі щоденника, гостра мексиканська суміш політики, еротики та філософських роздумів. Потік інформації нагадує навіть якийсь репортаж. Артем Чапай розповідає про свою реальну мандрівку Латинською Америкою, яку він здійснив у студентські роки. Протягом своєї подорожі хлопець відвідав США, Мексику, Кубу, Беліз, Гватемалу, Гондурас і не тільки. Поїздка починалася як весела пригода. Четверо друзів вирушають на південь у старому користованому фургоні у пошуках нових вражень. Вони проїжджають сотні кілометрів, спілкуються з різними людьми і час від часу підпрацьовують, щоб мати змогу їхати далі. Потім їм доводиться інтенсивно автостопити. Антон Чап’як (так автор називає головного героя) розмірковує про схожості та відмінності менталітетів, звичаїв та життєвих позицій населення різних країн. Часто порівнює політичне становище держав з подіями в Україні. Він завзято вивчає іспанську мову та місцеві традиції. Описує не стільки краєвиди та пейзажі, а свої відчуття, коли він спостерігає досконалу красу природи. Кимось захоплюється, а щось його не приємно дивує. Крім того, Антон активно знайомиться з представницями прекрасної статі і не соромиться відверто говорити про їх стосунки. Але по-справжньому він закохується у Мексику. Якогось логічного закінчення у книзі не спостерігається. Хлопець за багато місяців опиняється зовсім один. Друзі поступово відсіюються: або відмовляються далі мандрувати або йдуть своїм шляхом. Антону доводить заробляти собі на життя. У нього є вдосталь часу побути наодинці та оглянути ситуацію ніби з іншого боку. Він переконується на власному досвіді, що на світі більше таки добрих людей. Я отримала задоволення від знайомства з новим автором та його непересічною книгою. Її варто перечитувати, щоб кожного разу знаходити щось нове.

Якщо ви ніколи не подорожували самотужки і шукаєте натхнення для того, щоб здійснити мандрівку мрії, прочитайте "Авантюру", але не робіть так! Бо авантюра Чапая була і не зовсім безпечною, і не надто законною. Не факт, що комусь іще так проканає. Та й, зрештою, на мою думку, перші серйозні мандри мають бути трохи комфортнішими. Не всі можуть спати у наметі біля військової бази та постійно харчуватись котлетами в тісті. До речі, те, що котлета в тісті - найпопулярніший фаст-фуд на Кубі стало для мене відкриттям. Якось тут мені цю культову страву куштувати не доводилось. Якось душа не лежить, я більше схильна до ватрушок. В "Авантюрі" мені подобається зображення Нового Орлеану, так і не відновленого належно після нищівної Катріни. Подобається відкрита душа Мексики і дружелюбність Белізу. Куба взагалі полоняє з перших рядків. Але постійно хочеться вигукувати: "Чувааааак! Що ж ти робиш?" Можливо, я якась зла чи просто старомодна, але під кінець сексуальні пригоди героя почали мене трохи втомлювати. Хоча, яке під кінець. Одразу. Такі екзотичні країни, а автор - він же ліричний герой - не боїться підхопити противну венеричну болячку. Оце сміливість! Авантюра! Бал знімаю за форматування. Не люблю читати нерівні рядки.