З творчістю Маргарет Етвуд у мене дуже не складається. Усі читачі просто в захваті від її найвідомішої дилогії про «Розповідь служниці», а мені було відверто нецікаво. Ще один раз я дала авторці шанс з її книгою «Вона ж Грейс». І загалом ідея історії мені сподобалася, але її виконання зовсім ні. І от я знову читаю книгу авторки, і у мене не було взагалі ніяких очікувань щодо неї. Дана історія розпочиналася досить неоднозначно. Читач зустрічає головну героїню, коли вона сама в Європі і намагається розпочати життя спочатку. І так починається її історія, яка і привела жінку у цю точку її біографії. Ми дізнаємося, як вона росла досить пухкенькою дитиною. Її мати відверто з неї знущалася і не допомагала дівчинці, а навпаки довела ситуацію до критичної точки. З батьком у дівчинки взагалі стосунки ніяк не складалися. Він весь час проводив на роботі і мало проводив часу з сім`єю. Навколишнє суспільство також не приймало пухкеньку дівчинку з відкритими обіймами. Тому головна героїня і жила, спостерігаючи світ на відстані та поринаючи в історії в книжках. Бо там з неї ніхто не глузував. Але, коли дівчині виповнилося дев`ятнадцять, її тітка померла і залишила племінниці чималий статок. Але щоб його отримати, дівчина має схуднути. Головній героїні уже остогиділо її життя, тому вона чіпляється за цю нагоду, щоб вирватися з рідного дому та поринути в нове життя. Ось так вона худне, отримує спадок, полишає свій дім та поринає у такі пригоди, що усі книжкові героїні, про яких вона читала маленькою, навіть поряд не стояли. І ось тут почалася та частина книги, яка була просто нашпигована такими дивними ситуаціями та подіями, у які не особливо віриш. А тому головній героїні і не співпереживаєш. Це ось та історія, яка розказує, що «твоє життя розпочнеться, коли ти нарешті схуднеш». Дуже дивний посил книги. Це мій третій, і, напевно, останній шанс, який я даю творчості Маргарет Етвуд. Ну не мій вона автор. Мені ні самі історії не подобаються, ні те як це написано, ні персонажі не викликають у мене ніяких почуттів.