Це пізнавальна розповідь про світогляд людини на тлі епохи, яка сама стала маркером епохи - засновника і першого президента Турецької Республіки. Як і кожна біографія непересічної історичної постаті, вона із першої й до останньої сторінки вимагала вдумливого читання і паралельного ознайомлення з додатковими джерелами інформації. Видавцем "Видавництво Анетти Антоненко" подано ґрунтовну передмову до праці, що й сформувала мою візію як читача. Фабулу цієї книги я визначила для себе наступною цитатою: "Шлях Мустафи Кемаля до влади добре вписує його в ідеологічний і політичний контекст його покоління. Достоту, його життєва історія повторює контури історії османського війська від кін. 19 ст. до 1930-х - від нікчемності до зверхності і далі до вимушеної покори". Книга структурована у вісім розділів, в кожному з яких досить інформативно подано опис подій: 1. Салоніки епохи fin-de-siècle: колиска османського космополітизму, батьківщина Мустафи Кемаля: оточення, в якому він жив, освіта в нерелігійній та військовій школах. 2. Das Volk in Waffen: Становлення османського офіцера: навчання у вищій військовій школі, а потім Імперській військовій академії. Відкриття нових ідей: "держава, оперезана міцною національною ідентичністю..., здатна виставити потужне військо". 3. Сцієнтизм молодотурків: погляд на науку як панацею від усіх хвороб імперії та використання доктрини вульгарного матеріалізму як підручника для конструювання нерелігійного модерного суспільства. 4. Від воєн до Великої війни: Народження героя: у роки Першої світової війни успішно командував османськими військами. 5. Ісламський комунізм? Турецька війна за незалежність: національно-визвольний рух проти Антанти, що привів до проголошення Турецької республіки. 6. Світська республіка: кинуто виклик традиціям через спробу усунути релігію з публічної сфери й обмежити її приватною сферою; створення підґрунтя ідеології нової держави (сцієнтизм, історія, мова). 7. Націоналізм і кемалізм: формування турецької історичної тези щодо турецьких витоків людської цивілізації; створення в 1930-х роках всеохопної державної ідеології, заснованої на промовленому і написаному Ататюрком. 8. Туреччина та Захід: Мустафа Кемаль як уродженець Румелії, був рішуче налаштований сформувати Турецьку державу та суспільство за культурною моделлю Європи. Було втілено наступні реформи та перетворення: - запровадження григоріанського календаря з поділом часу на дохристиянську та християнську ери (відмова від двох традиційних мусульманських календарів); - заміна фески європейським капелюхом; - прийняття модифікованого швейцарського Цивільного кодексу, що гарантував жінкам широкі права та рівність у різних сферах життя (в т.ч. право голосу і право обиратися); - перехід з арабо-перського османського письма на модифіковану латиницю; - прийняття Закону про прізвище припинило розгалуження набору імен та їх комбінацій; - призначення тижневим вихідним днем замість мусульманської п'ятниці християнську неділю; - зміна монофонічної турецької національної музики через застосування західних музичних прийомів (створення Стамбульської та Анкарської консерваторій). "Хоча прозахідні реформи режиму зробили внесок в деісламізацію, вони не досягли повної секуляризації суспільства". "Сплав сцієнтизму, матеріалізму, соціального дарвінізму, позитивізму, пантюркізму та інших популярних теорій надав Мустафі Кемалю широкий та утопічний теоретичний апарат для осягнення минулого та конструювання майбутнього".

Автор - професор Принстонського університету, уродженець Стамбула, тож це послужило вагомим аргументом у виборі Тож хто такий той Ататюрк ("батько турок")? Ця порівняно коротка, але все ж усеохопна біографія першого президента Туреччини забезпечила мене не тільки деталями його життєвого шляху, але й прояснила багато моментів з історії полінаціональної Османської імперії, правонаступницею якої й є Туреччина. Отож Мустафа Кемаль Ататюрк. Вихідець зі звичайної сім'ї з Салонік, який завдяки наполегливому навчанні у різних військових школах та меткому розуму за 8 років з невідомого підполковника зміг заявити про себе на світовій арені та пройти шлях до президента чи не першої серед мусульманських суспільств республіки. Його висловлювання були перемінливими, тому можна стверджувати, що він був природженим політиком: говорив лиш те, що відповідало тогочасним реаліям, подіям і публіці. Окремо варто відзначити автора за аналіз праць, якими захоплювався Кемаль, та які формували його погляди. Так він невтомно крокував до вестернізації Туреччини. Окремо виділю кілька його реформ, які мене вразили: *замінив арабо-перське письмо на модифіковану латиницю; *надав жінкам право голосу та право бути обраними; *скасував ісламську заборону на картини та скульптури та запровадив моду на "західну музику". Раджу книгу для ознайомлення із турецькими витоками та кінцем Османської імперії.

Дуже ґрунтовна праця про період становлення Турецької республіки. Але на жаль книжка не справляє враження біографії. Автор не приділяє великої уваги ані характеру, ані особистому життю Ататюрка. Іноді персона Ататюрка взагалі губиться на тлі усіх історичних подій, генералів, військових дій. Часом книжка перетворюється на звичайну хронологію подій Першої Світової війни та Турецької республіки. З усім тим, є цікаві глави, що присвячені стосункам кемалізма з релігією та націоналізмом. Автор вводить у контекст та добре пояснює специфіку формування сучасної турецької ідеології. Цікавою є вступна стаття українського упорядника книжки. Він чи не вщент критикує автора біографії за заангажованість та лояльність до кемалізму. Втім, з перших сторінок самої роботи автор справляє враження якщо не противника кемалізму, то принаймні дуже скептичного прибічника. Взагалі, книжка дуже цікава, детальна, з великою кількістю посилань і на англомовні, і на турецькомовні джерела. Втім, якщо хочеться дізнатися більше про Мустафу Кемаля, варто пошукати іншу книгу.