На початку огляду розповім про сильні сторони книги і чому варто її прочитати. Якщо дуже узагальнено, то виходить взагалі маємо одну сильну сторону книги - занурення в атмосферу життя місячного містечка. Таких сюжетів серед літератури, що чомусь дивно, небагато. І от всі описи і деталі тексту, покладені на хороше, дуже науково-детальне занурення в місячний побут. Адже автор, як можна дізнатися в кінці книги і з інших джерел, більше захоплюється такими науковими речами. Тому письменницькі сторони книги не дуже, як можна побачити і по інших відгуках, опишу їх декількома реченнями. Найбільше видно перепади, коли одна частина сюжету немов з підлітковим нахилом, потім знову дорослий. А в таких "наївних" ділянках тексту, діалоги звучать зовсім не правдоподібно, така поведінка персонажів і їх розмови не може бути в реальності. А нагадаю, що сенс книги максимально реально показати місячне місто. Головний сюжет наповнений класичними "завертами" максимально, мабуть більше немає такої кількості в одній книзі. А коли читач багато читає, то і всі їх впізнає. Але сюжет пригодницький і буде не нудно.

Обкладинка мені сподобалася, цікавий дизайн та й загалом оформлення книжки. А от переклад міг би бути кращим. Зустрічалися стилістичні помилки, які пропустили як перекладач так і ті хто вичитував. Книга розповідає про Джаз, молоду контрабандистку з місячної колонії, що за навичками не поступається Марку Вотні. Я звісно нічого не маю проти здібних жінок та взагалі сильних персонажок, але, на мою думку, автор тут перестарався, адже Марк мав кілька вищих освіт ще й проходив спеціальну підготовку, а вона по-суті місцева батярка. Події тут відбуваються динамічно, немає нудних вставок як у Марсіянині та й різноманітних добрих китайців, що подарували свою ракету майже задарма. Проте все ж автор трішки зациклений на жартах про секс аж до межі, що це починає дратувати. Таке враження він вважає, що аби зробити Гана Соло у спідниці, то треба додати якомога більше жартів про секс. Я зовсім не проти такого, але коли воно доцільно, а тут радше було ніяково це читати. Сюжет простенький, навіть сказав би наївний і дещо передбачуваний, проте цікавий, якщо довго не задумуватися. Загалом книга вартує аби її прочитали, але будьте готові, що вас трішки покорчить від недолугих жартів. Ну і цитата на останок: "І як це буває з кожним хорошим планом, для його здійснення потрібен був божевільний українець".

Багато-хто каже, що ця книга для підлітків. Ну що ж, я підліток, і ця книга мені впринципі сподобалась) Не можу не погодитися з тим, що самі персонажі не зовсім реалістичні, хоча їхні історії, безумовно, мають місце бути. І не такі вже й вони шаблонні. Якщо чесно, книга дуже навіть виправдовує жанр трилера: багато напружених моментів, постійний ризик життя і нові пригоди. Хоча я читали книгу заради АРТЕМІДИ. Місто справді фантастичне!!! Ще ніколи я так близько не наближалась до уявлення місячної колонії! В центрі сюжету - Джаз Джафара, дівчина, яка з дитинства живе на Місяці. Вона контрабандистка, яка з усіх сил намагається повернути довіру батька і вирватися з бідності. І взагалі Джаз майстер пошуку проблем на свою голову) Дівчині вдається завжди викручуватися з неприємностей завдяки винятковому розуму. У Джаз є свої «постійні клієнти». Один з них - мільярдер, який дуже любить сигари, а вони, на жаль, заборонені (якщо тільки Джаз не доставить їх)). І от саме він пропонує дівчині нове завдання вартістю на мільйон! Загалом книга нагадує щось середнє між науковою літературою і захмарною фантастикою з зоряними крейсерами та надсвітловими швидкостями. Тут усе дуууже реалістично і водночас інтригуюче! Іще один момент, який привернув мою увагу - харизматичний українець (і науковець) Мартин Свобода. Дуже смішно було спостерігати за тим, як Енді Вейр уявляє собі український менталітет на Місяці