В основу цієї книжки покладена ідея пройти Карпати від краю до краю: від Румунії, через Україну до Словаччини! Автор розпланував маршрут, заручився спонсорами та припасами і рушив. "Круто!"- подумала я. І як же я помилялась! Почнемо з того, що це не книжка про Карпати, це внутрішня подорож автора, а дорога через гори, як своєрідна медитація. Нічого не маю проти. Якби ж автор стільки не нив! Знаєте отой тип людей, який з цілком хорошої подорожі обиратиме невдалі моменти і розказуватиме виключно їх, побіжно згадуючи, що все інше було ок? Оце він! Автор ниє про все, про дощ, про порвані кросівки, про собак, про те, що не виспався, про те, що несмачно поїв, про попутчика (але про це пізніше). Розповідає про все, окрім Карпат навколо. Він майже не робить описів, якісь максимально скупі замальовки. При цьому в книзі немає фотографій, бо автор не визнає фотографій. І тут же додає, що пам'ять ненадійне сховище спогадів (іронічно так?) і взагалі він не любить соц.мережі і публічність. Тоді нащо було робити похід медійним, книжку писати? Йшов би собі тихо сам, ніхто б тебе не чіпав… Окремо хочу сказати про напарника. Спочатку автор ішов з другом, але досить швидко вони розсварилися і розійшлися. Бо друг користувався GPS, а автор хотів олдскульно картами і занадто поспішав, заважаючи насолоджуватися. І знаєте що? Сам автор далі користується GPS, бо це виявляється зручно! І жене по маршруту так, наче всі ведмеді Румунії біжать за ним. Загалом склалось враження, що автор дуже швидко пошкодував про цю авантюру, але назвався оленем, то лізь в упряж. Одна з гірших книг року!

Не імпонує сам оповідач. Післясмак - чувак відмучився цей похід. Нічого особливо цікавого він не розповів: ні про природу, ні про людей, ні про сам маршрут, а тільки як він їв, спав, йшов. Організація теж дивує: збирався два роки в цей похід, а під кінець відкривав збір, щоб на їжу накидали, при цьому спорядження в більшості йому надали різні виробники/магазини безкоштовно. В фініші сам ставить питання, а для чого ж він пішов в цей похід, і сам же каже:"Ну, по-перше, написати книгу" - wtf? Можу її радити виключно як звіт про маршрут, якщо збиратись ним йти.

Ця книга є максимальним заземленням у періоди тривожності або напруження. Читається дуже легко, наче автор розповідає тобі про свою подорож за чашкою чаю. Я сама люблю походи і у свій перший похід також йшла після періоду особистої кризи, тому мені відгукнулось дуже багато думок автора. В поході ти реально концентруєшся на досить простих речах: їсти, спати, йти, повторити спочатку. Це знімає з тебе відчуття, наче ти в перегонах, і дуже заспокоює. Прочитала за пару днів і навіть засмутилась, що вийшло так швидко.