Мабуть, не варто було читати цю книгу навіть у старших класах. Це книга-шок, радше схожа на марево, читати її було надзвичайно важко. Хоча своєрідний поділ на розділи тут є, дуже довго не можеш вхопити собі бодай одну нитку оповіді - то про Терезку Температуру розповідається, то про групу студентів-хіміків, які винайшли чудодійні крапельки для очей... Переходи були для мене майже непомітні, й це плутало ще більше. Навіть сам письменник попереджає на початку книги, що її не варто читати надто вразливим особам та за кермом, а тим паче не варто занадто вчитуватися. Сюжет книги точно потішив би кожного прихильника "Голого ланчу" Вільяма Берровза та кожного представника низьких шарів університетської богеми по всій території України, і якби я не знала, що український автор не вживав наркотиків, то без сумнівів вирішила б, що все написане він спізнав на власному досвіді. Надто вже легко сприйняти всі події "Архе" на віру, тим паче коли йдеться про студентів. Тому одразу по прочитанню (жахлива звичка не кидати книгу навіть якщо вона мені не подобається!) я швиденько повернула роман у бібліотеку з наміром ніколи більше про нього не згадувати. Та не так сталося як гадалося. Моя мама є пристрасною прихильницею творчості Дереша, тому одного чудового дня в нас вдома з'явилося нове видання "Архе". У мене одразу виникло враження, що "Фоліо" прагнуло зробити цю книгу ще страшнішою, ніж та була, і якщо з текстом нічого вже зробити не можна, то видавництво зосередило свою увагу на обкладинці. Мушу сказати, їм вдалося досягти мети - тепер при першому погляді на палітурку в голові виникають не дуже приємні асоціації про налиті кров'ю білки очей, в який герої роману закрапували свій знаменитий засіб для "незабутніх подорожей". Єдине, за що б я похвалила верстальників - гарні колонтитули.