У монографії розглядаються вияви андроцентризму в мовах патріархальних і постпатріархальних суспільств – як одного з орієнтирів у системі мовних координат Я – ТУТ – ТЕПЕР, який становить один з провідних принципів організації граматичного і словотвірного рівнів мов з вираженою категорією роду, а також достатньо помітне явище в структуруванні лексико-семантичного й фразеолого-паремійного рівнів і в побудові текстів, та його неоднозначне сприйняття в сучасному суспільстві. З розвитком суспільства і трансформацією суспільної ментальності, особливо з ХХ ст., дія цього принципу стала зазнавати певних обмежень, що досить яскраво виявилося насамперед у формуванні протягом останніх десятиліть ХХ ст. феміністичної (гендерної) лінгвістики з метою вже системного усунення (ослаблення) виявів мовної дискримінації жінки. Різні європейські мови виявляють при цьому – під впливом чинників як соціального, так і власне мовного характеру – різну активність. Однак за будь-яких варіантів розвитку ситуації з досягненням гендерної рівності численні й різноманітні сліди мовного «патріархату» в структурах мов народів європейської цивілізації, зокрема в слов’янських і романських, безперечно, лишатимуться, хоча, звичайно, в уже ослабленому вигляді.

 Для мовознавців – науковців і викладачів, студентів-філологів і широкого кола тих, хто цікавиться проблемами функціонування й розвитку сучасних європейських мов.