Амадока
Бумажная книга | Код товара 1201141
Yakaboo 4.5/5
Автор
София Андрухович
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2020
Количество страниц
832
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
160x225 мм
Переплет
Твердый

Все о книге Амадока

Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яті: чоловік не пам’ятає ні свого імені, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомості, зшивати докупи спільну історію.

Амадока — найбільше в Європі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Європи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яті? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомості іншої людини?

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
София Андрухович
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2020
Количество страниц
832
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
160x225 мм
Переплет
Твердый
Рецензии
  •  
    Історична книга 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Після того, як вийшла екранізація попереднього роману "Фелікс Австрія", я вирішила його придбати. Прочитала, не скажу що роман став улюбленим, але дуже сподобалась мова, неординарний сюжет. І коли вийшла нова книга авторки я без вагань зразу ж її придбала і не пошкодувала.

    Як на мене Софія Андрухович просто королева описів і її нова книга "Амадока" є цьому підтвердженням. По опису, якщо чесно, я очікувала трохи іншого - як дружина буде поверати пам*ять чоловікові. Звісно вона це робила, але яким чином...

    Спочатку мені здалось, що є зайва сюжетна лінія, наприклад з бабою Уляною, що через детальні описи і перелік подробиць втрачається динаміка сюжету, але потім зрозуміла, що в цьому вся фішка і ввесь смак твору. Думає собі авторка: "Кажете вам сподобалися мої описи, ну, нате вам їх 825 сторінок" :) Насолоджуйтеся :)

    Як на мене, це книга досить високого рівня, десь так, як пише Оксана Забужко (хоч ї книг поки не читала, бо мала відчуття, що не потягну). А цю книгу таки потягнула, хоч і дооовгооо вона мені йшла. Та і взагалі історичний жанр не є моїм, але "Амадока" стала винятком.

    Це книга-притча, книга-алегорія, в ній кожен може знати і побачити те, що зачепить саме його струни душі.

    Тут реальні особи переплетені з вигаданими складають пазл пам*яті.

    Для мене Богдан був не просто персонажем, а був тою нашою пошматованою Україною, яку роками зі всіх сторін роздирали до такої міри, що в переважній більшості ми забули хто ми, якого ми роду. Забули мову, культуру і це потрібно пригадувати, повертати собі обличчя гідне нас.
    Ми - красива нація з милозвучною мовою, високою культурою, багатою землею. Давайте це використовувати собі на користь.
  •  
    Глибока і цікава книжка 85% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Амадока» Софії Андрухович - це справді великий роман. Великий не лише за обсягом (нарешті є книжка, з якою можна «жити» досить довгий час, досить добре познайомившись і «подружившись» з героями), а і за значенням для нашої літератури.
    Тут розкрито дуже потужні емоції, глибокі думки, сильні образи, захопливі історії. Причому історії з життя нашої країни. Тут є і про Голокост на Галичині, і про київських неокласиків, і про війну на Донбасі.
    Але роман сподобається не лише тим, хто цікавиться історією. Бо культури тут теж дуже багато. Тут дізнаєтесь і про українську культуру, і про єврейську культуру… і взагалі про наш внесок у загальну світову культуру)) Є і про хасидів, і про Сковороду, і про Пінзеля, і про Петрова-Домонтовича, і про багатьох-багатьох інших.
    Дуже раджу всім, хто любить глибокі, цікаві, захопливі, якісні тексти про нас, про наших предків, про нашу історію, про любов, про ненависть, про зраду і взагалі про життя.
    Я читала майже всі книжки Софії Андрухович – і кожна наступна цікавіша за попередню.
Купить - Амадока
Амадока
290 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
София Андрухович
София Андрухович

София Юрьевна Андрухович — украинская писательница и переводчица. Дочь писателя Юрия Андруховича. Родилась в Ивано-Франковске в 1982 году. Высшее образование получила в Львовском национальном университете по специальности «Украинская филология». Проживает в Киеве. Замужем за украинским поэтом Андреем Бондарем. В 2008 году у пары родилась дочь Варвара. София Андрухович написала н...

Подробнее

Рецензии Амадока

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Історична книга 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Після того, як вийшла екранізація попереднього роману "Фелікс Австрія", я вирішила його придбати. Прочитала, не скажу що роман став улюбленим, але дуже сподобалась мова, неординарний сюжет. І коли вийшла нова книга авторки я без вагань зразу ж її придбала і не пошкодувала.

    Як на мене Софія Андрухович просто королева описів і її нова книга "Амадока" є цьому підтвердженням. По опису, якщо чесно, я очікувала трохи іншого - як дружина буде поверати пам*ять чоловікові. Звісно вона це робила, але яким чином...

    Спочатку мені здалось, що є зайва сюжетна лінія, наприклад з бабою Уляною, що через детальні описи і перелік подробиць втрачається динаміка сюжету, але потім зрозуміла, що в цьому вся фішка і ввесь смак твору. Думає собі авторка: "Кажете вам сподобалися мої описи, ну, нате вам їх 825 сторінок" :) Насолоджуйтеся :)

    Як на мене, це книга досить високого рівня, десь так, як пише Оксана Забужко (хоч ї книг поки не читала, бо мала відчуття, що не потягну). А цю книгу таки потягнула, хоч і дооовгооо вона мені йшла. Та і взагалі історичний жанр не є моїм, але "Амадока" стала винятком.

    Це книга-притча, книга-алегорія, в ній кожен може знати і побачити те, що зачепить саме його струни душі.

    Тут реальні особи переплетені з вигаданими складають пазл пам*яті.

    Для мене Богдан був не просто персонажем, а був тою нашою пошматованою Україною, яку роками зі всіх сторін роздирали до такої міри, що в переважній більшості ми забули хто ми, якого ми роду. Забули мову, культуру і це потрібно пригадувати, повертати собі обличчя гідне нас.
    Ми - красива нація з милозвучною мовою, високою культурою, багатою землею. Давайте це використовувати собі на користь.
  •  
    Глибока і цікава книжка 85% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Амадока» Софії Андрухович - це справді великий роман. Великий не лише за обсягом (нарешті є книжка, з якою можна «жити» досить довгий час, досить добре познайомившись і «подружившись» з героями), а і за значенням для нашої літератури.
    Тут розкрито дуже потужні емоції, глибокі думки, сильні образи, захопливі історії. Причому історії з життя нашої країни. Тут є і про Голокост на Галичині, і про київських неокласиків, і про війну на Донбасі.
    Але роман сподобається не лише тим, хто цікавиться історією. Бо культури тут теж дуже багато. Тут дізнаєтесь і про українську культуру, і про єврейську культуру… і взагалі про наш внесок у загальну світову культуру)) Є і про хасидів, і про Сковороду, і про Пінзеля, і про Петрова-Домонтовича, і про багатьох-багатьох інших.
    Дуже раджу всім, хто любить глибокі, цікаві, захопливі, якісні тексти про нас, про наших предків, про нашу історію, про любов, про ненависть, про зраду і взагалі про життя.
    Я читала майже всі книжки Софії Андрухович – і кожна наступна цікавіша за попередню.
  •  
    Клаптиковий квест у літературній формі 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Обережно! Після того, як ви прочитаєте цей роман, ваш бюджет зазнає раптової неочікуваної атаки! Адже після «Амадоки» ви неодмінно забажаєте придбати собі твори Домонтовича, Зерова, Рильського, Сковороди і що-небудь із тієї творчості цадиків, яка буде дозволена та зрозуміла широкому загалу. І про Пінзеля ще, дайте, що в вас є?

    Три історії, вплетені одна в одну, з яких перша – геніальна, друга – злита, а третя взагалі зайва. Але геніальності першої достатньо для того, аби не помітити (чи пробачити) недоліки другої та наявність третьої.

    Це роман-квест, де відповіді і підказки щодо купи загадок просто розкидані щедрої рукою авторки то тут, то там. Від читача вимагається лише одне – читати уважно, навіть коли він тоне у колосальній кількості прикметників, епітетів, синонімів, перефраз та повторень. Адже коли ви дочитаєте до кінця, ви раптом усвідомите, нащо їх було стільки.

    Окрім заявленої просто на обкладинці ідеї щодо пам’яті нації, Софія також замахнулася на ще одну напрочуд амбітну задачу і в неї вийшло. А саме: пояснити своїм читачам одну з нескінченої кількості причин єврейської Катастрофи 20 століття. Але й це ти зрозумієш тільки у кінці, адже спочатку якого-небудь сферичного патріота та віруна у святість українців буде дратувати те, нащо прості люди описані саме так: добровільними помічниками німців у механізмі «остаточного вирішення єврейського питання». І аж тільки після 600-ї сторінки раптом зійде осяяння: то, можливо, якби в тих самих простих людях були їхні власні моральні орієнтири, то й Катастрофі можна було чимось завадити?

    І малесенька підказочка тим, хто буде страждати-мучатися питанням, то хто ж така Романа, головна героїня? Авторка й це питання дала відповідь. Шукайте її у діалозі щодо «промовистого імені».

    «Амадока» - це однозначно щось нове й незвичне у українській літературі.
  •  
    Книжка з багатьма питаннями 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книжка, з непоганою інтригою на початку, з загадкою, довгими флешбеками в минуле героїв, які трохи сплутані, але цікаві.
    Ловиш себе на думці, що втягуєшся в цей сюжет і втягуєшся в неї.
    Тема Голокосту, другої світової війни, кохання на фоні страшних подій - це відкидує нас назад в часі, але прив'язує до книжки і не дає кинути читання.
    Обидва головні герої - загадкові і викликають багато питань.
    Чому Богдан нічого не пам’ятає? Хто, насправді, ця Романа, яка мета її вчинків?
    Читаєш книжку, щоб отримати відповіді, натомість, отримуєш ще більше питань.
    Друга половина книжки, відкидає читачів, зовсім в інший бік від головних героїв і їх родини.
    Тут ми дізнаємося історії єврейського цадика Баал Шем Тови, скульптора Пінзеля, Сковороди, і багато тексту про Віктора Петрова(Домонтовича).
    Здається, що авторка дуже захоплюється цими персонами, тому і вплітає їх в роман, але мені, як читачу, не зрозумілий весь цей вінегрет з персонажами.
    Наприкінці книжки, ми нарешті дізнаємося розгадку таємниць Романи та Богдана, але водночас, отримуємо ще більше питань.
    Тому, ця книжка, лишилася загадкою для мене.
  •  
    Амадока 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ну що ж...якісь неоднозначні враження. Після книги "Фелікс Австрія", яка мені дуже сподобалась, новинку такого великого формату чекала з передчуттям чогось неймовірного. Зразу скажу, що це явно не література для всіх. Історія поділена на три різні частини. В першій ми знайомимось з Богданом, який дивом вижив в зоні АТО і повністю втратив пам'ять. Його впізнала дружина Романа, яка береться по крупинках відновлювати спогади коханому. Друга частина переносить нас в часи Другої світової війни. Стиль Андрухович справді неймовірний - створює ефект повної присутності. А події, які описуються - тотально негативні, от жодного промінчика надії чи радості. І я б не назвала себе гіпервразливою, але прочитавши підряд кілька десятків сторінок, занурювалась в абсолютно гнітючий стан, хоча історія цікава! Третя частина взагалі ніби з іншої книги: Баам Шель Тов і Пінзель - що спільного між відомим хасидом і архітектором? Звідки тут взялись Сковорода, Домонтович, Рильський та інші українські письменники? Це найважча для читання частина - розтягнулась в мене тижнів на три. Але нарешті повернулись до головних героїв, знову стало цікаво, динамічно і... розв'язка залишила більше питань, ніж відповідей. Тому загальне враження - сподобалось, але добру половину книги в цій історії я б забрала в іншу, а для головної історії все-таки хотілося б продовження.
  •  
    Амадока 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Роман викликав безліч емоцій від ейфорійного захоплення, до примітивної злості.
    після прочитання лишається купа запитань.
    найголовніше:чому авторка вділила 200 ст свого часу історії життя Віктора Петрова і жодного рядка загадковій Романі? і на тлі специфічності її психіки виникає інше запитання:то виходить все що вона розповідала "Богдану" ніби то переповідки від нього самого, це все було вигадкою? його життя із трьома сестрами, історія викрадення статуї св. Онуфрія, цього всього не було? адже це все їй не міг розповісти професор, занадто інтимні подробиці.
    Чому так раптово обірвала лінію Уляни після смерті Пінхаса?чому ми не дізнались де він похований, як вона жила після того ЩО скоїла? що САМЕ розповів Штунда професору про його матір? як Уляна різала собі вени, і як її рятували?
    такий великий опус, а стільки недосказаного...
    в цілому праця в стилі Андрухович! чуттєва, різка, буденна, неосяжна, містична. її описи на стільки неймовірні, і разом з тим такі знайомі. ніби це про тебе, про твої переживання, про твоє життя.
  •  
    Забутися, щоб віднайти себе справжнього... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Цього літа зі мною сталася ... "Амадока"...Книга, яка ще довгий час буде викликати багато дискусій у літературних колах та серед читачів. Це історія, яка охоплює стільки людських доль, життів, спогадів, болю, пристрасті, зради... усі вони втіленні у розповідях, які багаторазово змінювали власні обриси, переходячи із вуст вуста. Вони живуть у чорно-білих світлинах та пожовклих листах. Це історію чоловіка, який повернувся з російсько-української війни зі втраченим здоров'ям, пошматованим обличчям та загубленою пам'яттю. Але на чиєму він боці насправді? Це історія загадкової жінки, яка намагається повернути його до життя. Хай, і своїми дивакуватими методами. Це розповідь про єврейську трагедію на Галичині під час війни, та боротьбу за свободу. Це історія української родини, яка вижила серед того пекла. Хай, як могла. Окрему увагу в книзі присвячено українському культурному відродженню та його безжальному знищенню радянською владою. А головне, безповоротнім наслідкам, які залишають свій слід і на нашому поколінні. Адже, суспільство, яке у якусь мить позбавлено культурних та моральних орієнтирів; людей (як зараз кажуть "лідерів суспільної думки") які можуть вести у правильному напрямку, таке суспільство не може бути повноцінним та здоровим. Мабуть, тому читати твір інколи важко, навіть не приємно. Коли усвідомлюєш, на скільки здичавілою спроможна бути людська природа. Тому, врешті-решт, ця книга говорить про нас, як націю, і про кожного окремо. Адже Україна, як і загадкове озеро Амадока, теж колись розчинилося на мапі світу. І тільки від нас залежить, щоб це не повторилося знов. А для того важливо повернути власну пам'ять, зібрати по клаптиках власне історичне обличчя, та усвідомити, хто ми є насправді. Інакше, прийдуть інші. І знов вкладуть у наші голови свої власні "спогади", напишуть для нас нову "історію", а цю землю назвуть "своєю"....Цей твір є дуже глибоким, по-своєму складним. І мабуть, не дуже підходить для "затишного читання". Але він є він дуже талановитим, і безумовно вартий уваги! Особливо, якщо вам не "какая разница"...
  •  
    Тут у кожного своя "Амадока"
    Софія Андрухович "Амадока"
    Розтріскане обличчя на обкладинці... Зникла водойма у назві...
    "Амадока" Софії Андрухович стала для мене суцільним символом. Я не знаю, як можна її не оцінити. Тут стільки між слів і між сторінок, в описах фото, у думках, в образах.
    Романа постійно асоціювалася у мене з Україною. Отою, пошматованою і пошрамленою, яка висиджує по архівах і по крупинках збирає свою історію в історіях інших-євреїв, росіян, німців, поляків... Шукає, складає, примальовує, змушує полюбити себе, плекаючи любов до отих інших і чужих шматків, які робить своїми... Раз-по-раз проговорює, повторює, силує-милує завчити майже на підсвідомому рівні, та постійно відбувається щось таке, що стає початком ще одного повтору, заучування...
    Романа губить себе у чужих світах, які щосили намагається вважати своїми. Вони ніби й її, але ж де сама Романа? Де вона в отих улянах, богданах, зоях, професорах, петрових? Де??? А вона ж є. Просто загублена. І читати її, здається, простіше крізь чужі долі. Простіше, але чи правильно?
    "Кому вона зможе розповісти власну історію?"
    Професор-це той, хто постійно переписує своє життя під інших. Знаєте, як приходить нова влада, так і нові акценти у підручниках з історії з"являється. От він і є тим, хто розставляє акценти. Не в своє задоволення, а в угоду іншим.
    Петров-Домонтович-образ українця, який жив в СРСР. Людина із скелетами по шафах, шухлядах, під ліжками і навіть у горнятах та каструлях. І ось такі ми, недосконалі, місцями зрадливі, мінливі, непевні, таємничі й навіть шпигуни змушені творити своє нове й незалежне, просякнуте любов"ю до України, овіяне романтичними спогадами про ковбасу за 2.20 і присоромлено запханими думками про репресії. Вибухова суміш, яка навіть нормально на папері не прописується, якось вживається в одній людині і невпинно суне вперед, до своєї історії. Лиш би встигнути її створити, лиш би було її кому розказати...
    Віктор-Чоловік символ Східної України. Тієї, яку поки любиш і голубиш, і говориш, і переконуєш, вона Україна, а коли з надгробка поглянуло рідне обличчя, знову стала колючою й злою, яка тебе не розуміє, ненавидить, зневажає... Доти, доки не побачить своє відображення???

    Тепер, після кінцівки, мені хочеться прочитати книгу ще раз. Під новим кутом зору. І, звісно, час читати Домонтовича...

    Раджу!!!
  •  
    Неймовірна книга
    Амадока - вагома книга, у всіх сенсах. Це і велика кількість сторінок, і глибина написаного. Це не легенький роман для відпочинку. Та тим він і захоплює.

    Мова йде про чоловіка, що повернувся зі Сходу, з війни, і втратив пам'ять. І ось його дружина розповідає йому історію його життя, стає йому пам'яттю.
    Ця розповідь - не тільки спогади чоловіка, а й його батьків, бабусь, коханих цих бабусь. Цю частину можна вважати сімейною сагою. Тут іде мова і про винищення євреїв під час Другої світової війни, і про терор радянський проти найкращих умів.

    У цю розповідь майстерно в плетені відомості про життя Петрова-Демонтовича, Сковороди. Це справжнє дослідження життя різних письменників, титанічна праця.

    Мені дуже подобається мова авторки. Цієї гігантської інформації і сюжетних ліній вистачило б на 2, а то й на 3 повноцінні книги.

    Слід згадати про знаменитий вже роман Софії Андрухович "Фелікс Австрія", що був для мене просто відкриттям року, дууууже сподобався. "Амадока" - зовсім інший твір, "Фелікс Австрія" на його фоні мені тепер здається вже "попсовішим" так би мовити.
    Раджу читати, мудра книга.
  •  
    Озеро Амадока 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    Після прочитання "Фелікс Австрія" я покладала великі надії на книгу "Амадока". Але не можу сказати, що мені сподобався цей роман. Дуже багато всього намішано, не зрозуміло, для чого й навіщо. Аж під кінець книги все стає приблизно на свої місця.
    Отже, по порядку. Починається історія з лікарні, де лежить тяжко поранений з амнезією боєць АТО. Потім авторка нас перекидає до інших героїв. Це Романа працівниця архіву. Богдан, який приносить Романі чотири валізи фото та документів, які стосуються його родини. Та батько Богдана - Професор, пластичний хірург. Шляхи цих героїв дивно переплітаються.
    А далі відбувається ще неймовірніші речі. Романа випадково потрапляє на лист, адресований Професору, де його просять прооперувати бійця АТО. І тут Романа бере все в свої руки і починається історія декількох поколінь сім'ї Криводяк...
    Найбільше мені сподобалася частина про життя євреїв у війну. Дуже зворушливо і життєво.
    А от відносно частини про Віктора Петрова, Сковороду та інших не можу нічого сказати, оскільки не осилила цей розділ.
    Думка у мене про книгу двояка. З одного боку сюжет не зайшов мені. З іншого - книга написана гарною мовою, хочеться насолоджуватися кожним словом.
 
Характеристики Амадока
Автор
София Андрухович
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2020
Количество страниц
832
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
160x225 мм
Переплет
Твердый
ISBN
978-617-679-629-9
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Украинская литература
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Амадока