Це перша книга Хорсе Луїса Борхеса, що потрапила мені в руки. Перше, що я отримала, як читач - здивування. Адже все, що я раніше чула про цього письменника - його література важка для читання. Та почавши читати мене захопили легкі, цікаві та короткі історії про різних лиходіїв, піратів та брехунів. Не знаю, чи це сам автор таким чином вирішив скласти послідовність викладеного, але саме це і створює дискомфорт читачеві. Приблизне викладення змісту: - історії про лиходіїв - роздуми про вічність та циклічність - аналіз перекладів "1000 і 1 ночі" - роздуми про вічність та циклічність - аналіз творчості різних письменників Такі скачки не завжди дозволяють одразу адаптуватися до настрою книги. Через всю книгу червоною ниткою проходять філософські роздуми Борхеса про вічність, періодичність всього. Роздуми дуже цікаві, але одна й та сама думка повторюється постійно, виражаючись різними словами.

Читати Борхеса - це виклик. Його оповідання потребують цілковитого занурення і тривалої зосередженості. Добре, що вони невеликі за обсягом, бо такий концентрований текст читати було б ще складніше, якби він був у великих обсягах. Найважче далися мені ессеї, передусім через моє нерозуміння контексту та той факт, що більшості авторів, на яких посилається у них Борхес, я не читала. Планую обов'язково перечитати їх у майбутньому, уже підготувавшись. Що ж до оповідань Борхеса, або його фантазій, як він каже, то тут у мене сталася абсолютна закоханість. Так, вони також насичені і потребують концентрації, але я залюбки пірнала у створені автором світи і навіть попри те, що мені часом було складнувато, ця проза мала на мене якийсь абсолютно гіпнотичний ефект. Недарма усе-таки Хорхе Луїса Борхеса вважають найвидатнішим письменником Аргентини. Це уже друга книга письменника (до якої входять кілька його збірок короткої прози), яку я прочитала і тепер уже точно можу сказати, що він один із найулюбленіших моїх письменників, якого читати, може, і складно, але усі читацькі зусилля він винагородить.

Если спросить у аргентинца: кто лучший испаноговорящий автор? То в большинстве случаев можно услышать фамилию Борхес. Прочитав данную книгу и я понял почему это именно так. Автор, в небольших рассказах, незаметным образом соединяет все религии, начиная от Христианства, Мусульманства и Буддизма, заканчивая верованиями индейцев обеих Америк. Гармонично вплетает вечных Аристотеля и Платона, а так же более современных Хайдеггера, Шопенгауера, Ницше… Подчеркивают эрудицию Хорхе Луиса упоминания математики, текстов Библии, Корана, древних сказаний и даже криминальных хроник 20-го века. Действия рассказов приходят по всему земному шару от Аргентины, Бразилии и Уругвая до Германии, Африки и Индии, причем в любом отрезке истории. А главной изюминкой, конечно же, есть вымысел, который местами сложно отделить от правды. Каждый отдельный рассказ несет в себе наставление или урок, прямо как Библия. Поэтому, кроме удовольствия, можно извлечь для себя какой-то полезный урок. От меня сборнику пятерка, но подобный стиль может понравиться не каждому. Если вас затянет первая история, то вы уже не сможете оторваться до конца книги.