Зібрані у цій книжці афористичні етюди - це зв’язна, в есеїстичному ключі, бесіда про вічне: про світ і людину в ньому, що за ненастанних, упродовж тисячоліть, змін усе-таки в чомусь найсуттєвішому залишаються незмінними, впізнаваними, «про речі, що кожній людині вкрай потрібні, близькі» (Горацій), людині античній - і сучасній… Низка латинських сентенцій, що послужили тут заголовками для етюдів, впроваджено в обіг уперше.