Книги з дитинства – це як частина тебе самого. Кожна сторінка, кожна ілюстрація навіює спогади про дитячі враження від почутого-прочитаного. Казка Івана Франка «Абу-Касимові капці» була однією із особливих і загадкових в моїй дитячій бібліотеці. Сама казка, ілюстративний ряд приваблюють своєю незвичністю. Головний герой – Абу-Касим не дуже привабливий, як і його страшні капці. Але казку хочеться перечитувати. Абу-Касим потерпає від своєї скупості і жадібності, символом яких виступають його старі, подерті, заношені, важкі капці. Через ці капці, намагаючись позбавитися їх, Абу-Касим щоразу потрапляє в якусь халепу, а то і трагічну історію. Читати в дитинстві цю казку було, часом, моторошно. А малюнок самих тих капців сприймався як зображення якогось чудовиська. Проте, Франковий поетичний переказ арабської казки цікавий, колоритний, динамічний і захоплюючий. Казка запам’яталася на все життя. Тепер, перечитуючи її вже в дорослому віці, оповідь про Абу-Касима сприймається як якась філософська притча. Цікаво, що текст казки насичений всілякими галицькими словотвореннями, які не всім читачам будуть зрозумілими, але, читаючи казку, чомусь все сприймається дуже органічно. Напевно, тільки генію І.Франка під силу було так влучно змалювати східний колорит і східні характери українською мовою із галицькими діалектами. Ілюстрації Івана Крислача – це абсолютне занурення в атмосферу арабського світу. Саме його «Абу-Касим» та «капці» не залишать байдужими читачів цієї чудової поетичної казки. Це прекрасно, що книга перевидана. Свою бережу і перечитую. Рекомендую. Приємного читання.

Історія взагалі ходить по кругу. Так як колись мені в дитинстві дідусь і бабуся читали «Лиса Микиту», а після того читали «Абу-Касимові капці». Так і зараз вже в мене з моїми дітьми вийшло. При чому, не спеціально. Чесно. Дітям дуже сподобалися пригоди хитрого лиса і тому захотіли ще того автора. У моєму дитинстві цю книжку з ілюстраціями Івана Крислача дав почитати дядько. Зараз Львівське «Апріорі» перевидало саме це видання, за що їм окрема дяка. То вже зараз я собі придбав. Класична казка класичного класика Української літератур Івана Франка про скупердягу купця, який багатий був, але жалів кожну копійку. Тому ніяк не хотів позбуватися своїх капці. А коли вже нарешті захотів позбутися, то в нього ніяк не виходило. Бо капці весь час до нього поверталися. І приносили йому масу неприємностей. Словом, діти регочуться. Але, пишучи про дане видання, все таки слід окремо зупинитися на ілюстраціях художника Івана Крислача (повторюся). На початку книжки подана ґрунтовна розвідка саме про художнє наповнення. Купите – почитаєте. Але варто зазначити, що художник дійсно нетривіально підійшов до художнього оформлення. Глибоко увійшов в контекст арабського сходу, арабських казок, і вибрав техніку арабського акварельного малюнка. Тішуся, що зараз багато видають дійсно якісних книжок Франка з дуже гарними ілюстраціями (наприклад, та ж збірка казок «Коли ще звірі говорили»), які самі є мистецьким витвором в собі. Думаю, Іван Франко, щиро теж їм радіє))) Без сумніву, необхідно купувати