Хотіла прочитати цю книжку вже роки два, була певна, що сподобається. Трапилось очікування-реальність. «Чому б мені не подолати Апалацьку стежку?», подумав якось Білл Брайсон і почав шукати бажаючих піти з ним у хащі. Три з половиною тисячі кілометрів прогулянки - що може бути краще? Дивно, та з усіх, кому Брайсон пропонував компанію, зголосився на авантюру лиш безвідповідальний Стівен Катц. Ну, подумав Брайсон, принаймні, ми вже з ним подорожували (виявляється, «Прогулянка лісами» - друга книжка про пригоди цих двох), спробуємо. Спробували. Анотація обіцяла, що це дуже смішно. В мене, мабуть, інші уявлення про гумор. Шкода. Дуже багато інформації (і з детальними числами) щодо протяжності стежки, висоти гір, кількості інформаційних зупинок, будиночків для перевалів… Я очікувала смішної розповіді про те, як двоє невмілих туристів підкорюють дику природу. І не можу сказати, що цього немає, але… По факту в розділах на 10 сторінок 6-7 з них займає інформація про стежку, її історію та сучасний стан, а кілька решта - про те, що відбувається з Брайсоном та Катцом. Дочитавши (читала чоловікові вголос, і це було довге читання, повірте), запитала у чоловіка, чи «Коротка історія всього на світі» Брайсона така ж нудна. У відповідь почула лиш «Ні» - і повірте, якби в чоловіка виникла суперечність з моєю характеристикою «Нудна», він би висловився на захист «Прогулянки лісами». Цього не трапилось. На жаль.