Щойно закінчила читати книгу - в прямому сенсі слова на одному подисі, без перерв на каву чи обід. Дебют Юлії, як на мене, неймовірно вдалий - легкою мовою, з почуттям гумору вона описує неймовірну подорож автостопом зі Львова до Індії. Авторка переносить у світ подорожі самотньої дівчини світом чоловіків - в ній є і страх, і радість; і добрі люди і не дуже; натхнення йти далі і бажання закутатись в ковдру і не вилазити з ліжка. Книга тримає цікавістю до останньої сторінки, викликаючи то тривогу, то радість за головну героїню (авторку). Розповідь про довгу подорож до себе, коли мандрівка важливіша, ніж прибуття в довгоочікуваний пункт призначення. З нетерпінням чекатиму наступних книжок Юлії!

Мені дуже подобається стиль авторки. Книга легко читається і від неї досить складно відірватися. Авторка розповідає як з досить розмитою уявою про свій маршрут, але дуже сильним бажанням побачити Індію - вона вирушила у подорож зі Львова. І робити вона це вирішила сама і саме автостопом. Наївно? Небезпечно? Ви б так не робили? Я, напевне, також, але саме тому і цікаво було читати. Авторка дісталася своєї мети попри всі труднощі і негаразди, адже доріг, що ведуть у потрібному напрямку більше ніж тупиків, а добрих людей теж більше ніж поганих. У книзі багато маленьких смішних, напружених і цікавих історій і я бажаю вам відкрити їх для себе також