Це одна із тих книг, які щось перевертають всередині і ти починаєш дивитись на певні речі не так, як зазвичай. Моєю помилкою було очікувати, що ця книга буде про складну сторінку нашої історії, сконцентрована на стражданнях, які перенесли невинно засуджені політв'язні. Але це книга про життя, про безмежну спрагу до життя, про пошук сенсу там, де ніхто би точно не думав його шукати. У книзі - людські історії, від першої особи, без авторських думок та трактувань. Історії, які часто суперечать одна одній. Історії про те, як можна жити і любити навіть під наглядом конвоїрів і в межах колючого дроту. Тут є не тільки історії політв'язнів, під однією обкладинкою містяться ще й розповіді "чекістів", конвоїрів, охоронців. Тих, хто перебував по ту сторону систему. Чи прожили (і проживають) вони своє життя щасливіше, ніж в'язні? Зовсім ні, а часто навіть навпаки. Люди, які обмежені правилами, сліпою вірою, а зачасту просто страхом потрапити в немилість людей вождя, подекуди викликають більше співчуття, аніж ті невинно засуджені. Рекомендую книгу не просто для знання нашої сумної радянської історії, а й для того, щоб дізнатись більше про багатогранність життя та його сенсів.

Книга «58. Невилучене» розповідає про тих людей, які сиділи у Гулаг та інших тюрмах за статтею №58, тобто тою, яка говорить про контрреволюційну діяльність. Більшість цих в’язнів це ті люди, які були позбавлені волі за свої політичні переконання та ідеї. У цій книзі розповідається також про тих, хто наглядав за ув’язненими. У книзі розповідається про шістдесят історій людей, яким наразі вже більше ніж вісімдесят років. Книга написана російськими журналістами та вже перекладена на українську мову, тому вважаю це досить символічною особливістю книги. Багато хто у цих розповідях говорить про те, що вони навіть зі своїми рідними не обговорювали історичні події, багато з них просто викреслили зі свого життя роки проведені в концентраційних таборах. Опитані очевидці досить ностальгічно та з позитивом розповідали про свої молоді роки проведені в ув’язненні. Більшість покараних були звинувачені за дуже банальною причиною. Опитані говорять про своє життя та роки у рабстві з цілковитим спокоєм та примиренням. Яким би сумним не був зміст, читач мимоволі хоче читати дане видання. Книга має дуже гарне та якісне оформлення, текст доповнений фотографіями та кадрами з сімейних архівів опитаних, папір дуже якісний, книга повністю кольорова, а переклад чудовий. Рекомендую!