Книга сподобалась, тому від щирого серця ставлю високу оцінку. Це моя перша книга від автора. Буду читати ще. Книга розповідаю про часи змін під час Першої світової війни. Головний герой - талановитий поліцейський, талант та розум якого не залишились поза оком у розвідці. Незважаючи на різні життєві обставини шляхетність та сумління не покинули його. Сюжет закручується поступово і десь із середини книги довелось полишити всі інші справи.

В шкільні роки, начитавшись про пригоди Шерлока, дуже хотіла колись мати на своїй книжковій полиці добрий детектив від українського письменника. Що ж, я його отримала. Книга легко читається. Особливо смакують описи міст, тим паче старого Львова, Відня й не тільки. Своєрідного забарвлення додають діалектичні слівця, які є дуже рідними галичанам. Закінчення книги приємно здивувало: зовсім неочікувано й, головне, не скучно. Часто, читаючи щось із художньої літератури, складається враження, що наче наперед знаєш чи відчуваєш, чим закінчиться дана історія. Тут, як виявилось, усе навпаки й це тішить. Також хочеться відзначити й оформлення книги, приємне на око й доторк. Сподобався задум щодо старої чорно-білої світлини, яка послуговує певним натяком на майбутні пригоди головного героя та є своєрідною інтригою роману. Цікаво, чи дочекаємось ми продовження про пригоди Адама Вістовича? Мені також сподобались й попередні книги, зокрема «Експрес до Галіції» та "Готель "Велика Прусія".

Я довго думала, що ж (чи кого) нагадують мені книги Коломійчука. І нарешті! На третій книзі про Адама Вістовича мене осяйнуло – так це ж Ремарк у поєднанні з Винничуком і дрібкою Ернеста Гемінгвея. Такий мікс, який витворює щось феноменально нове. Звісно ж, це мої атмосферно-емоційні відчуття. І більшість, певно, не зрозуміє. Тому переходимо до книги. Перша світова війна позаду. Однак її відгомін буде відчутно упродовж всього роману. Йдуть великі зміни. У минулому комісар, а тепер оберкомісар Адам Вістович потрапляє у незвичну (і до того ж – неприємну) ситуацію: його видачі вимагають дві могутні держави – Польська Республіка та Радянська Росія. Директор віденської поліції Йоганн Шобер не поспішає видавати одного з кращих поліціантів, не розібравшись, чим же міг Вістович так зацікавити аж дві країни, чи що він накоїв. Адама Вістовича таки заарештовують, але скорше, щоб захистити й вивідати те, що могло скомпрометувати Росію та Польщу і не спричинити міжнародний скандал. І тут починається мандрівка спогадами й життям комісара. Знову замішані жінки, багато політичних ігор, не завжди правильних рішень. Якщо між першою та другою книгами минув всього рік, то між другою та третьою – близько п’ятнадцять. Ми ніби дізнаємось, чим же займався головний герой, проте мені не вистачило цих крихт, щоб відтворити повну картину. Впевнена, що з ним траплялось чимало неймовірних пригод за 15 років. Можливо, ми ще повернемось до цього періоду в наступних історіях про Вістовича. Здається, автор планує продовжувати писати книги про Вістовича (скоро дізнаємось, чи правда). Поки я не можу уявити, що буде далі з нашим комісаром, куди ж доля його ще занесе. Ба більше – чоловік він вже не такий молодий. Припущення певні є, поки відкладу їх далеко в шухлядку, нарощуватиму нові. Я все одно (зазвичай кажу тихенько, але тут – гучно) просуваю нашу сучукрліт, зокрема і книги Коломійчука. Поки улюблена «Експрес до Галіції», а далі побачимо.