Ця книжка розкриває такий аспект Голодомору, як вилучення незернових запасів, їжі й одягу в селян. Загальноусталеною є думка що у 1932 р. була проведена конфіскація саме зерна для виконання плану хлібозаготівель. Упорядниця ж на основі свідчень, зібраних у різних країнах, в різний час, показує картину тотального вилучення в українських селян, або знищення будь-чого, що могло бути використане в їжу: від картоплі і кваснини до жмені квасолі й сушки. Подано аналіз політики радянської влади напередодні та під час Голодомору з точки зору підготовки до конфіскації їжі, іншими словами – позбавлення українського села засобів існування. Голоси тих, хто вижив у страхітті Голодомору, зібрані у цій книжці, є беззаперечним свідченням проти організаторів та виконавців цього страшного злочину.