«Зелена Євангелія» — четверта збірка поезій Богдана-Ігора Антонича, що вийшла друком вже після смерті автора у 1938 році.

У «Зеленій Євангелії» Антонич використовує ту саму композиційну схему що й в попередній збірці «Книга Лева»: три глави, в яких розвивається поетична ідея («тріада»), розділені двома ліричними інтермеццо.

Б.-І. Антонич змальовує природу й людину в єдності, взаємозалежності. Збірка містить чимало рядків, у яких поет порівнює себе з тваринами і рослинами рідного краю. У минулому і в сучасному автор бачить себе і весь рід людський як маленький атом землі, природи.