Роман «усі їхні демони» – про дітей, які живуть у родинах алкоголіків, які ростуть у насиллі, в бідноті. На жаль, такі сім’ї досі є, їхні діти живуть в таких умовах, я б сказала, що деякі такі ситуації в сім’ях я бачила та деякі сцени з цих сторінок були і в моєму житті. Алкоголь до добра не приводить, хорошим це не закінчується, це хвороба я б сказала руйнує життя усіх. У цій книзі описується про дітей з таких сімей, які потрапляють в погані компанії, стають наркоманами, алкоголіками та вбивцями. Є й виняток: діти все ж таки чогось добиваються у своєму житті. Вони вибиваються в люди, в минулому залишається чорною плямою в біографії їхнє існування серед демонів. Дівчинка думала, що демони живуть десь під підлогою, а коли у батьків гулька, вони виповзають. Їй було 9 років, і вона ще не розуміла, що коли вони (батьки) понапиваються, тоді вони самі стають цими демонами. Коли я читала цю книжку, мені було важко морально, шкода цих дітей, тобі боляче разом із ними і ти відчуваєш усе це і пропускаєш крізь себе, бо це не вигадане, це все існує. Кожен із героїв у цій книжці мають свій фінал – хто щасливий, а хто й ні. Хочу, щоб у сім’ях панувала любов, повага, щастя і ніяких демонів у їхньому житті не існувало.

Когда читала эту книгу было ощущение что попала в своё детство. Тоже жила в "лихие девяностые", тоже в доме была такая соседка-самогонщица. Тоже пьяный дебош во дворах и подъездах домой. Жутко иногда всё это вспоминать. Как у людей не было денег и от безвыходности ситуации многие уходили в запой. Как хорошо, что эти времена прошли и сейчас у наших детей совсем другая жизнь! Было очень жаль Лесю! Если брат старше и хоть кое как может за себя постоять, то бедняжка-малышка ещё полностью зависит от горе-родителей.

Страшний сон з відлунням гіркої реальності. Я виплакала море сліз, я пережила цей скрежит по серцю разом з головними героями. Якби мені переповіли цю історію, я була б впевнена, що вона реальна. Скільки насправді існує таких сімей не на сторінках книги, а навіть в сусідньому домі? Ви особисто знаєте таку сім'ю чи чули про них від знайомих. Вони реальні і нам потрібно розуміти це. Розуміти не просто як факт, а для того, щоб знати, їм потрібна допомога, навіть коли про це не просять. Якщо коротко: Є звичайна сім'я: маленька дівчинка Леся, її старший брат Дмитро, мама Анджела і батько Юра. В їхній сім'ї панує любов і мир, діти щасливі поряд з люблячими батьками. Але все змінюється, здається, в одну мить. Батько Юра зникає, мати втомлюється тягнути на собі сім'ю і впускає в їхнє іще таке нормальне життя відчима Вітю, а разом з ним впускає в їхнє ІЩЕ ТАКЕ НОРМАЛЬНЕ ЖИТТЯ і алкоголь. Не просто бокал вина після тяжкого робочого дня, а горілку, разом з усіма її наслідками. Сім'я швидко переходить в ряд неблагополучних, a що далі, ми всі самі знаємо, стикалися з цим неодноразово. І якщо ви чекаєте хорошого фіналу– забудьте! Навіть у випадку щасливого кінця, обов'язково буде жирне АЛЕ, яке залишає відбиток на долі кожного учасника такого життя. В книзі також прописана детективна сюжетна лінія. До речі, я як людина, яка перечитала десятки детективів і якій вже зараз важко вгодити хорошим сюжетом, ставлю десятку за гарно складені в єдиний ланцюг події і до того ж, знову ж таки, дуже реалістичні. Це друга прочитана книга авторки і мій другий хвалебний відгук. Також, нагадаю, що в книзі є така свого роду закладка, де вказані адреси українських закладів, в яких живуть/ навчаються діти позбавленні батьківського піклування Отже, за книгу 10/10