Дуже цікава книга. Читала на одному подиху. Дуже рекомендую.

Книгу прочитав за 2 дні. Ніяк не міг відірватися. Добре, що придбав у п'ятницю. Тож були цілі вихідні для неї. В книзі цікаво описані ситуації, з якими зіштовхувалася дуже велика кількість людей в Україні. Що стосується військового життя, то тут все майже 1 в 1 як було у багатьох свого часу. Читаєш і посміхаєшся (переважно крізь сльози) через такі знайомі історії. Так само думалося, що війна принесе зміни. Але цього не сталося. Навіть повномасштабне вторгнення нічого не змінило. Нажаль. Читається легко і захоплююче. Дуже хотілося щоб з часом Маркус написав книгу про подальше своє життя. Впевнений, йому є що розповісти.

Давно не писав рецензій, але... Хай йому грець! Заради цього хлопця готовий щонайменше знову це робити! Насамперед зацікавило те, що автор самотужки видав свій твір, не звертаючись до українських видавництв. Не знайомий із цими процесами, та здається, що зовсім нелегко брати на себе роль видавця, а тим більше вперше, без досвіду. Сама історія мене дуже захопила. По-перше - тому, що досить довго не читав книг, тому цю проковтнув за якихось п'ять днів. По-друге - моменти з історії життя Валерія дуже нагадували мої власні. Як от, наприклад, опис рідного містечка, в якому можна було достатньо легко придбати наркотики. Чи опис армійського дебілізму, із яким головний герой зтикався на початку своєї служби за контрактом. Із початком неоголошеної війни автор відправляється на передову і переживає чимало проблем та незгод, від страху та невідомості до зневаги до деяких командирів, яким тільки й треба, як нажертись та набухатись якнайшвидше, а на особовий склад абсолютно начхати. Ця книга є цікавою та актуальною зараз, у наші непрості часи.