Книга Замахана жінка в розквіті літ. Як відкрити життя наново

Такі книжки як "Замахана жінка в розквіті літ. Як відкрити життя наново" Тови Лей - хороший спосіб поміряти середню температуру по палаті і подивитися, як живуть жінки у розквіті літ, які вони мають проблеми і як дають собі раду зі своїм 40-річним життям.

Чи варто занурюватися у материнство на 100% і чи є життя поза "мамством"?
Як почати приймати себе, навіть з зайвими кілограмами, новими зморшками і неідеальним загалом тілом?
Чи є особисте життя в цьому віці і чи може воно заграти новими барвами?
Як перестати оглядатися на те, ким ти є в очах суспільства і почати жити власним життям?

Напевно, чимало жінок у будь-якому віці шукають відповіді на ці питання. А розповідь Тови Лей - один з варіантів реальності. Спосіб, який безперечно варто побачити, подумати над ним, посміятися над книжкою, в чомусь бачачи себе чи своїх подруг, а десь навіть трохи позаздрити і засумувати над тим, що не вдалося і не вдасться. Спосіб, який можна враховувати і вивчати, але не варто брати, як приклад і керівництво до дії.

Адже, попри всі плюси, у оповіді Тови Лей про відкриття життя в 40, є один суттєвий фактор. Всі ці дивовижні інсайди, подорожі, нові бачення і усвідомлення вона здійснювала, маючи за спиною тил у вигляді чоловіка Майка, який любить і приймає, що б там не було. Реальність 40-річної жінки, яка опиняється перед тими ж викликами, але за інших ввідних данних - це вже зовсім інша реальність)

Та книжка варта уваги, бо викликає бажання жити далі. Бо далі точно щось буде)

Книжка Тови Лей захопила мене з перших сторінок. Надзвичайно відверта, без прикрас і заснована на реальних фактах з життя авторки.
Попри труднощі через які пройшла головна героїня історії (проблеми з жіночим здоров'ям, наявність 3-х маленьких дітей, спогади про нещасливі стосунки між батьками у дитинстві і т.д.) книжка сприймається і читається напрочуд легко. Авторка розповідає від імені багатьох жінок і про труднощі, з якими вони найчастіше стикаються: гендерні стереотипи щодо ролей матері та дружини, емоційне вигоряння, неприйняття свого фізичного я та власної сексуальності.
Това Лей намагається віднайти своє справжнє Я, яке довгий час було приховано і не розкрито. Вражає надзвичайна відвертість та сміливість авторки у прагненні спробувати втілити у життя певні ідеї та проекти. Імпонує, що всі ідеї головна героїня обговорює зі своїм чоловіком без страху та насмішок. Можливо не все я би змогла реалізувати у своєму житті, але викликає повагу жінка, яка нарешті наважилась жити не тільки для інших, але і для себе і яка навчилась прислуховуватись до своїх бажань і жити повним та яскравим життям.