Вузька стежка на Далеку Північ
Бумажная книга | Код товара 828719
Yakaboo 5/5
Автор
Ричард Флэнаган
Издательство
Видавництво Старого Лева
Серия книг
Художня проза
Язык
Украинский
Год издания
2017
Переводчик
Виктор Дмитрук
Количество страниц
464
Иллюстрации
Нет иллюстраций

Все о книге Вузька стежка на Далеку Північ

«Вузька стежка на далеку північ» — роман австралійського письменника Ричарда Фленегана, за який він здобув Букерівську премію 2014 року. Це історія військовополонених часів Другої світової, які будували залізницю між Бірмою і Таїландом, так звану «Дорогу смерті» — бо тисячі з них гинули в джунглях від каторжної роботи, недуг та виснаження... Роман для тих, хто не любить читати романів про війну. Роман, що складається в одне ціле на останніх сторінках, — і від цього перехоплює подих... Роман, у якому ви не знайдете особливих художніх прийомів: автор веде оповідь розважливо, зосереджено й тихо, без зайвих деталей та сентиментів — і твір, назву для якого автор запозичив у японського середньовічного поета Мацуо Басьо, ніби й справді перетворюється на графічну замальовку, що ілюструє збірку давньої японської поезії...

Характеристики
Автор
Ричард Флэнаган
Издательство
Видавництво Старого Лева
Серия книг
Художня проза
Язык
Украинский
Год издания
2017
Переводчик
Виктор Дмитрук
Количество страниц
464
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Рецензии
  •  
    ,,Вузька стежка на далеку північ" - чтиво не для кожного 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    ,,Вузька стежка на далеку північ" австралійського письменника Ричарда Фленегана - роман-володар Букера у 2014 році. Написаний із присвятою батьку автора, який був військополоненим, залученим до будівництва так званої ,,Дороги смерті" у Південно-Східній Азії. Власне, твір можна розглядати як своєрідну данину пам'яті дуже болючої сторінки історії для кожного австралійця, а також чергове засудження абсурдності будь-якої війни. Для мене ж було цікаво відкрити для себе невідомі факти з часів Другої світової, як і вкотре переконатися в тому, що романи про війну ,,без прикрас" в якнайбуквальнішому значенні цього виразу - не моє чтиво.

    Головний герой оповіді - Дорріго Еванс. Спочатку ми дізнаємося про його дитинство. Уродженець тасманійського віддаленого сільця, з сім'ї ремонтика залізничної колії, та єдиний у сім'ї здобув не лише початкову, а й середню шкільну освіту. Поступив в Мельбурнський медичний університет на хірурга. В складі австралійського полку воював у Другій світовій, а згодом потрапив у японський полон. Зумів уціліти серед усього жахіття, яке випало на долю бранців, які будували залізничну колію з Бірми до Таїланду: фізичні та моральні знущання, голод та хвороби. Власне, автор описує усе це надзвичайно натуралістично, тому читається непідготовленим читачем, як я, важко та відразливо. Після визволення стає національним героєм Австралії. Але пережите повсякчас переслідує його у думках. І вже ніщо не зможе заповнити оту пустку, що залишається незагоєною душевною раною на все життя...

    Ричард Фленеган написав досить простий за стилем, але нелегкий для читання твір. Автор повсякчас перестрибує у часі, міксуючи спогади головного героя так, що спочатку годі второпати, що й до чого. Вкотре підкреслю, що автор вдається до надзвичайного натуралізму при описі страждань бранців, тож слабкодухим буде складно ,,долати" чимало сторінок роману.(
  •  
    Сильно! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Річард Фленеган "Вузька стежка на Далеку Півні"
    Мені здавалося, що я вже читала багато всякого і різного й нічого мене вже здивувати не може. Як же я помилялася!!!
    Цю книгу неможливо читати запоєм, її неможливо читати довго, її неможливо читати швидко, її неможливо читати поверхнево. Вона живе в кожному подиху, вона вона проникає в кожну клітину тіла, вона розростається в мозку величезним клубком різнопланових емоцій, вона відгукується в серці болем, немилосердний БОЛЕМ.
    Це книга про іншу сторону людської істоти, не ЛЮДИНИ, а саме істоти-бездумної, керованої, жорстокої, безсердечної.
    Це книга про незламність духу, велич життя і про ті муки, які годин кожен витерпіти заради нього.
    Я не рекомендую її нікому. Про таке краще не знати. Краще й далі залишатися у своєму рожевому світі, сповненого віри в людяність, підтримку, взаємодопомогу. Краще не бачити цього болю, краще не відчувати цього нестримного смороду, краще не чути цього безумного ґвалту; бо якщо вже побачив, почув, відчув, то шансів жити так як жив майже немає. Все те роздирає тебе зсередини, роз'їдає маленькими язвочками, на які спогади про прочитане все підсипають і підсипають сіль...
Купить - Вузька стежка на Далеку Північ
Вузька стежка на Далеку Північ
100 грн
Нет в наличии
 

Рецензии Вузька стежка на Далеку Північ

  •  
    ,,Вузька стежка на далеку північ" - чтиво не для кожного 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    ,,Вузька стежка на далеку північ" австралійського письменника Ричарда Фленегана - роман-володар Букера у 2014 році. Написаний із присвятою батьку автора, який був військополоненим, залученим до будівництва так званої ,,Дороги смерті" у Південно-Східній Азії. Власне, твір можна розглядати як своєрідну данину пам'яті дуже болючої сторінки історії для кожного австралійця, а також чергове засудження абсурдності будь-якої війни. Для мене ж було цікаво відкрити для себе невідомі факти з часів Другої світової, як і вкотре переконатися в тому, що романи про війну ,,без прикрас" в якнайбуквальнішому значенні цього виразу - не моє чтиво.

    Головний герой оповіді - Дорріго Еванс. Спочатку ми дізнаємося про його дитинство. Уродженець тасманійського віддаленого сільця, з сім'ї ремонтика залізничної колії, та єдиний у сім'ї здобув не лише початкову, а й середню шкільну освіту. Поступив в Мельбурнський медичний університет на хірурга. В складі австралійського полку воював у Другій світовій, а згодом потрапив у японський полон. Зумів уціліти серед усього жахіття, яке випало на долю бранців, які будували залізничну колію з Бірми до Таїланду: фізичні та моральні знущання, голод та хвороби. Власне, автор описує усе це надзвичайно натуралістично, тому читається непідготовленим читачем, як я, важко та відразливо. Після визволення стає національним героєм Австралії. Але пережите повсякчас переслідує його у думках. І вже ніщо не зможе заповнити оту пустку, що залишається незагоєною душевною раною на все життя...

    Ричард Фленеган написав досить простий за стилем, але нелегкий для читання твір. Автор повсякчас перестрибує у часі, міксуючи спогади головного героя так, що спочатку годі второпати, що й до чого. Вкотре підкреслю, що автор вдається до надзвичайного натуралізму при описі страждань бранців, тож слабкодухим буде складно ,,долати" чимало сторінок роману.(
  •  
    Сильно! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Річард Фленеган "Вузька стежка на Далеку Півні"
    Мені здавалося, що я вже читала багато всякого і різного й нічого мене вже здивувати не може. Як же я помилялася!!!
    Цю книгу неможливо читати запоєм, її неможливо читати довго, її неможливо читати швидко, її неможливо читати поверхнево. Вона живе в кожному подиху, вона вона проникає в кожну клітину тіла, вона розростається в мозку величезним клубком різнопланових емоцій, вона відгукується в серці болем, немилосердний БОЛЕМ.
    Це книга про іншу сторону людської істоти, не ЛЮДИНИ, а саме істоти-бездумної, керованої, жорстокої, безсердечної.
    Це книга про незламність духу, велич життя і про ті муки, які годин кожен витерпіти заради нього.
    Я не рекомендую її нікому. Про таке краще не знати. Краще й далі залишатися у своєму рожевому світі, сповненого віри в людяність, підтримку, взаємодопомогу. Краще не бачити цього болю, краще не відчувати цього нестримного смороду, краще не чути цього безумного ґвалту; бо якщо вже побачив, почув, відчув, то шансів жити так як жив майже немає. Все те роздирає тебе зсередини, роз'їдає маленькими язвочками, на які спогади про прочитане все підсипають і підсипають сіль...
  •  
    Стежка, що пролягла через душу…
    Той випадок, коли чітко і ясно усвідомлюєш, чим відрізняються книги-«номінанти» на якісь літературні премії, «фіналісти» гучних премій від справжніх Переможців. І розумієш, що недарма ця книга отримала Букерівську премію 2014 року.
    Книга про часи Другої Світової війни, але про маловідомі нам події тієї війни. Бо йдеться про австралійських вояків, що потрапили до японського табору військовополонених і будували в джунглях залізницю від Таїланду до Бірми, на яку покладалися великі сподівання японського командування у справі подальших завоювань. Голод, робота за кульку рису в день, епідемія холери – це не цікавило японців. Їм потрібна була залізниця, яка виявилася в результаті нікому не потрібною. І ті тисячі жертв, на кістках яких вона будувалася, виявилися марними.
    Книга пронизлива, досить жорстока і місцями приголомшлива. Бо як не приголомшить опис відчуттів людини, якій через мить японський офіцер, цитуючи японську поезію, знесе мечем голову. Чи відчуття людини, яка зараз потоне у табірних нечистотах, знесилена після побиття і тортур охоронців табору. Чи відчуття цього охоронця-корейця, якого страчують через повішення як воєнного злочинця.
    Не можна залишитися байдужим до хірурга Дорріга Еванса, який ризикуючи життям намагається боротися з епідемією холери і хоч якось полегшити долю інших людей. Або намагається врятувати від гангрени свого товариша і наважується на складну операцію підручними інструментами і в табірних умовах. Не можна без гніву читати, коли військовополоненого заживо ріжуть на операційному столі перед японськими студентами-медиками в якості наочного посібника. І здригаються ваги, коли на них зважують щойно вирізане серце…
    І ще багато чого, що не залишить читача байдужим і що робить цю книгу однозначно вартою уваги!
  •  
    Книга, яка розбила моє серце
    Я завжди з цікавістю відношуся до книг, які здобули Букерівську премію. Вони завжди мене зачіпають. Тому я довго дивилася на "Вузьку стежку" і нарешті зважилася на неї. І ця книга тепер стала однією з найкращих не лише цього року, а й взагалі з усіх мною прочитаних.
    Я багато читаю книг про війну. Кожна з них не залишає байдужим. Але стиль письма Фленегана неймовірний. Дуже правдивий. Без будь-яких прикрас. Відразу в серце.
    Сюжет книги обертається навколо австралійського військового хірурга Дорріго Еванса, який разом із співвітчизниками потрапляє в полон до японців. Військовополонених використовують як рабів для побудови Лінії. Це так звана Дорога Смерті, яка сполучає Таїланд і Бірму. Людей там використовували як рабів. Щодня, щогодини, щохвилини вони змушені були боротися за своє життя. Попри голод, тяжку працю і знущання Однак в книзі описуються події як до війни, так і після. Дуже потужно описана психологічна складова, особливо коли йдеться про післявоєнний час і про те як склалися долі людей. І не тільки полонених, а і їх мучителів.
    Мені сподобалося, що автор не змалював головного героя ідеальним. Там описана дуже неоднозначна любовна лінія і сімейна. Наштовхує на багато роздумів. Книга багатогранна і не відпустить уважного читача ще довго.
    Рекомендую читати тим, хто любить якісну, складну літературу. А в мене ця книга переноситься на поличку з найкращими. Я хочу колись її перечитати. А це вже багато значить.

  •  
    Цю книгу ви запам'ятаєте
    Більшість, загалом, доволі мало знає про перебіг Другої світової війни в Європі, а ще менше про події на Азійсько-Тихоокеанському фронті. Хоча ця книга, в документальному плані, можливо не надто збільшить ваші знання, але принаймні дасть відчути, що жахи війни переслідували не лише Європу. Японці стрімко захоплювали території в Південно-Східній Азії та впевнено рухались в напрямку Австралії, яка була домініоном Об'єднаного Королівства. У той же час британці зазнавали поразку за поразкою, а однією з найбільших з них була втрата Сингапуру, де японці захопили багато військовополонених, зокрема серед них багато австралійців. Серед полонених був військовий лікар Дорріго Еванс, чия історія наскрізно пронизує весь роман. З іншої сторони центральним епізодом книги, з якого розходяться історії інших героїв, є побудова японцями залізниці в Бірмі, котра мала стати основою для японського завоювання Індії. Книга доволі важка для прочитання, бо хоч вона не є ані товстелезною, ані не написана складною мовою, проте вона важка психологічно. Автору вдалось дуже переконливо описати все жахіття полону: пекло рабської праці, важкі умови перебування військовополонених у джунглях, під невпинним дощем, у суцільному болоті, з менш ніж мінімумом їжі, і все це супроводжується японською жорстокістю, чи вірніше збоченою викривленою японською дисципліною. Я більш ніж переконаний, що у вас, коли ви все це читатиме, буде шкребти біль по серцю і ви відчуєте гіркоту сліз, які готові политись з ваших очей. Автор не ставить собі за мету займатись моралізаторством, хоч більшість сюжетних ліній побудовані так, що ви під час читання книги багато разів будете ставити перед собою ті ж питання, які стоять перед персонажами: зануритись у вир кохання чи бути вірним обов'язку, вижити самому чи допомогти іншому, збрехати чи сказати гірку правду, та й навіть питання про те, що краще: жити з тягарем не серці, чи померти з чистою совістю? Зрештою, які сформулювати самому собі життєві правила, де поставити для себе моральні межі, перетин яких для вас означатиме зраду, навіть не так собі, як коханим, рідним, друзям. Сюжет роману нагадує клубок, котрий перед вашими очима розплутує автор і треба віддати йому належне: на всі ваші запитання ви отримаєте відповіді, та чи сподобаються вони вам? Життя не завжди справедливе і книга показує це сповна.
  •  
    "Щаслива людина не має минулого, а нещасна людина не має нічого іншого"
    Я завжди з певним острахом підходжу до книг, заснованих на реальних подіях, а також відзначених престижними літературними преміями. З одного боку, страшно читати якусь історію й водночас розуміти, що описані події відбувалися насправді, а з іншого - заважає стереотипне уявлення про те, що твір буде заважким для сприйняття.
    Ці побоювання повністю справдилися з романом австралійського письменника Ричарда Фленегана "Вузька дорога на далеку Північ", який здобув Букерівську премію 2014 року. В роки Другої світової війни військовополоненим довелося будувати залізницю між Бірмою й Таїландом. Пізніше її назвали "Дорогою смерті", адже більшість бранців загинули, не витримавши тяжкої праці та жахливих умов.
    Головний герой книги - Дорріго Еванс - не лише вижив під час будівництва "Дороги смерті", а й на перший погляд непогано влаштувався у післявоєнному життя. Навколишні вважають його героєм, проте насправді незагоєні рани пам"яті про воєнні роки не дозволяють йому адаптуватися до нових реалій.
    "Вузька стежка на далеку Північ" - це страшна та неймовірна сильна оповідь про те, що залишатися людиною можна навіть в нелюдських умовах, про те, що війна не завершується з підписанням мирних договорів, для людей, яким довелося пережити це жахіття, вона не завершується ніколи...
 
Характеристики Вузька стежка на Далеку Північ
Автор
Ричард Флэнаган
Издательство
Видавництво Старого Лева
Серия книг
Художня проза
Язык
Украинский
Год издания
2017
Переводчик
Виктор Дмитрук
Количество страниц
464
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
130х200 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-389-2
Вес
400 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература Англии, Австралии и Новой Зеландии
Литература по периодам
Современная литература