Дуже багато хто рекомендував мені цю книгу, я прочитала багато гарних відгуків і вирішила перевірити, наскільки мені сподобається книга Томаса Олде Хьовелта "Відьма". Важко мені давався початок книги, ближче до середини я вже почала більше розуміти, що відбувається. Я не можу розділити загального захоплення, мені розповідь не дуже сподобалася. Взагалі не було страшно, хоча я іноді люблю полоскотати нерви, почитати того самого Стівена Кінга. Історія про відьму Катаріну та її стосунки з мешканцям містечка Блек-Спрінг викликала якесь здивування: як люди можуть все життя жити в закритому середовищі, відчуваючи постійний страх і ніяк не намагатися все виправити. Сама історія того, як Катаріна стала відьмою, як з'явилося прокляття над містом цікава. Єдине, що сподобалось - стосунки у сім'ї Стіва Гранта, особливо його відносини з синами. Запитання його сина "Кого ти б врятував: мене чи всіх жителів міста, якби була потреба вибору? Або мене чи мого молодшого брата?" стало ключовим для всього твору. Завжди треба робити певний вибір.

Невеличке містечко Блек-Спрінг, що розташоване в долині Гудзону, на перший погляд, здається звичайним мальовничим місцем, але це лише так для сторонніх. Над цим містом висить прокляття, яке не дає спокійно жити місцевим жителям. Те, що так турбує населення цього міста, це відьма Катаріна, стара жінка, в якої зашиті очі та рот і яка кожного дня, вже протягом триста п'ятдесяти років, ходить вулицями міста, може зайти до когось в дім і простояти там певний період часу. Люди вже настільки до неї звикли, що дехто навіть називає її Бабусею. Але кожен знає, що ні в якому разі не можна торкатися і зачіпати Відьму. Та біда все ж прийде в це місто... Це не просто хорор з гарним динамічним сюжетом, але й історія про людські якості і інстинкти. Коли сучасне цивілізоване суспільство, в одну мить, через свої страхи і егоїзм, може перетворитися на середньовічний натовп. І вже не таким страшним здається гнів відьми, як людська жорстокість. Автор пише, що були люди, які після прочитання книжки казали, що Катаріна тепер їм сниться ночами. Знаю, що і українські читачі, які читали цей роман на ніч, втрачали спокійний сон. Особисто мене книга не налякала, але моторошні моменти тут були. До речі, ця історія не є оригіналом, а була переписана під Америку. Саме цю версію побачили в інших країнах, зокрема і в Україні.

Якби тут було 10 зірок, я б їх поставила однозначно!!! Це наймоторошніша історія усіх часів. Єдина книга за всю мою читацьку кар'єру, після якої страшно було виключати світло, я навіть так і спала декілька ночей із увімкненим... Книга розповідає нам про маленьке містечко, де поруч із звичайними жителями мешкає відьма. І навіть не просто поруч, а деколи і разом із ними. Найцікавіше те, що автор нас знайомить із нею на самому початку твору, і здавалось, всі ж карти розкрито, знаєш уже чого чекати. Ага, якраз. І чим далі, тим більше упевнюєшся, що ти наївна читачка, та ще й без фантазії. Читаючи, ти настільки чітко бачиш Катарину (саме так вона зветься), наче вона стоїть біля тебе поруч, або за спиною, або у сусідній кімнаті. Не хочеться спойлерити, сама не люблю такого, тому читайте і бійтеся! І нехай мене пробачить Великий Король жахів, але Жодна його книга не наганяла на мене такого страху, як ця "Відьма". Тому я раджу всім любителям полоскотати собі нерви до обов'язкового прочитання.