Не сказати, що витончене, але доволі цікаве та приємне поєднання психології взаємин та зимового пейзажу. І хоч події розгортаються дуже повільно (а що ви хочете від ізольованих снігом і катастрофою людей), але слідкувати за порухами думок та відчуттів головного героя, за його "оживанням", ставленням до випадкових або ж знайомих людей - цікаво. Спочатку ми бачимо характери - не найкращі і не найлагідніші - а потім дізнаємось історії людей і починаємо розуміти вчинки героїв. Мені симпатизував спочатку Маттіас, а потім і головний герой. Хоча, ясна річ, коли двоє дорослих змушені жити під одним дахом, і кожен має свої інтереси і не завжди вони збігаються - конфліктів не уникнути. Сніг тут прекрасний і його предостатньо. І вага його не лише ломить дах, а й лягає психологічним тягарем на плечі героїв. Коли треба обирати з ким ти, хто ти і навіщо ти.

Якщо ви зустрічали різдвяні свята при +10 та під звуки дощу, цей роман здатен змусити вас радіти з цього. Він розповідає про двох людей різного віку та складу характеру, які через збіг обставин змушені разом зимувати у віддаленій хатині. Один з них приїхав у село, яке покинув десять років тому, щоб побачитись із батьком. На жаль, він запізнюється, батько помирає, а сам чоловік потрапляє у аварію і стає безпомічним. Доглядати його доводиться старому, який також опинився в цьому селі випадково і якому обіцяють допомогти дістатись міста, щоб побачити дружину, щойно зійде сніг. Насправді всі персонажі цієї книги знаходяться в ув'язненні. Оповідач - у власному скаліченому тілі, його доглядач Матіас - у віддаленій від села хатині, а жителі самого села - у ізоляції від решти світу. При цьому читачеві постійно натякають, що й у великих містах не все гаразд. Трапилась якась аварія, що знеструмила доволі великі території і докорінно змінила життя людей. Та автор не акцентує на цьому увагу, все найголовніше відбувається саме у веранді маленького віддаленого будиночка. З кожним розділом снігу збирається все більше, напруга між головними героями зростає, запаси дров та харчів тануть на очах. Але рано чи пізно прийде весна, яка все розставить по місцях. Книга легко читається, до того ж вона доволі коротка. Саме видання мене більш, ніж влаштовує. Якісний цупкий кремовий папір, текст гарно перекладений і вичитаний, типографських косяків я теж не помітила. Однозначно можу рекомендувати цей роман любителям камерних історій та книг про виживання.

Ця книга – дуже повільна, час та простір у ній вимірюються сантиметрами снігу. Анотація, до речі, як на мене, неприємно спойлерить: сказане у ній хотілося би відкривати з плином тексту. Такі деталі як те, що сталося з героєм і хто він, тут як хрустка скоринка свіжоспеченого хліба, якою хочеться насолодитися самостійно.. Це та книга, яку потрібно читати, коли усе на вулиці завалено снігом, а ви сидите біля теплої батареї і спостерігаєте за тим, як переливається на сонці його блискуча білизна. Основна розповідь спокійна і умиротворена, але те, як описують герої зовнішній світ, схоже на якийсь апокаліпсис: розграбовані магазини, аварії, грабіжники на дорогах, всюди закриті дороги і стоять патрулі, люди втікають, і чим далі, тим стає гірше. Село ж, у якому знаходиться герой, знеструмлене і відгороджене від усього світу лісовими нетрями. Щодо структури, то особливість цієї книги в тому, що в ній немає ніякого розділення на діалоги та описи. Все написано підряд, часто у одному і тому ж абзаці. Іноді це спантеличувало і ще більше сповільнювало читання. Дуже сумно, але про автора мені взагалі нічого не вдалося знайти, крім того, що він на даний момент працює над отриманням докторського ступеню в університеті...