"Усміх речей" і "Сльози речей" - це своєрідний двотомник прози Андрія Содомори, знаного українського письменника і перекладача. Та якщо у "Сльозах речей" - "речі", що належать місту, занурені в атмосферу Львова, то в новій книзі, передусім, у початкових, пов'язаних із дитинством, етюдах та образках переважає усміх, бо ж дитинство все-таки - всміхнене (тому - "Усміх речей"); тут - настрої села, здебільшого родинного Вирова; тут, у новій редакції, - новели й есеї, писані раніше, у яких домінує світ природи, подих села, куди повертаємося, щоб відпочити серцем, оживити його пам'ять. Ця книга й про те, як письменник серцем бачить щось найважливіше, як, зокрема, намагається розгадати механізм запам'ятовування...