Зулейха відкриває очі
Паперова книга | Код товару 757354
Yakaboo 4.8/5
Автор
Гузель Яхіна
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2016
Перекладач
Світлана Андрющенко
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Зулейха відкриває очі

Ґузель Яхіна (1977) — молода й талановита письменниця татарського походження, роман якої «Зулейха відкриває очі» нагороджений кількома вагомими для літературного світу преміями. У 1930-ті роки червоний терор розкуркулення добряче пройшовся нашою землею. Не оминув він і маленького татарського селища. Працьовита і вродлива жінка Зулейха, яка дотримувалася коранічних приписів і в усьому корилася чоловікові, прислужувала злостивій свекрусі, нині гнана червоним терором на край світу, де змушена починати життя знову і брати на себе відповідальність за власну долю і долю щойнонародженого сина. «Зулейха відкриває очі» — це книга про людську душу, що не скорилася всім зламам, які на неї чатують, і про неймовірну любов, яка розквітає в пекельних муках у забутому Аллахом клаптику тайги десь на Ангарі.
Характеристики
Автор
Гузель Яхіна
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2016
Перекладач
Світлана Андрющенко
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Книга, що ,,відкриває" очі... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ґузель Яхіна - молода письменниця татарського походження, чий дебютний роман ,,Зулейха відкриває очі" - справжнє книжкове відкриття для всіх, хто хоче ,,відкрити очі" на історію розкуркулення жителів далекого від нас краю, які теж стали жертвами червоного терору. А також це роман, який раджу читати таки мовою оригіналу - російською, незважаючи на досить непоганий український переклад від видавництва ,,Book Chef".

    Події відносять читача у 1930-й рік, у маленьке татарське сільце. Ми знайомимося із заміжньою тридцятирічною Зулейхою, кожен звичайний день якої для сучасної жінки би здавався справжнісіньким пеклом! Важка праця, впереміш із відвертою байдужістю чоловіка та знущаннями свекрухи, за якою закріпилося промовисте прізвисько Упириха... Крім того, кожне очікування світлої радості стати матір'ю закінчується смертю новонародженої дитинки... Однак молода жінка усі труднощі зносить мовчазно та покірно, як і велять мусульманські звичаї. І у таке важке, але стабільне життя вривається комунізм, перед яким усі працьовиті ,,маленькі" люди - ,,однакові", ,,рівні" ( читай ,,вороги народу", якщо подадуть щонайменший голос незгоди) та підлягають розкуркуленню. Не оминула ця чаша і Зулейху... Разом з іншими вона відправляється у заслання. У подорож потягом, тривалістю півроку. Коли до пункту призначення - Сибіру, берегу річки Ангори - доїдуть далеко не всі...

    Мені дуже сподобався стиль письменниці. У маленькі речення їй вдалося помістити дуже ємнісну оповідь, яка захоплює та тримає у напрузі по останню сторінку. Авторка описує персонажів доволі скупо, але цього цілком достатньо, оскільки усі вони вимальовуються поступово, через свої вчинки та слова. У ,,етапі" їдуть не лише селяни. Тут також опинилися й інтелігенти, і художник, і справжні злочинці. Кожен з них - цікавий і подекуди навіть яскравіший за саму головну героїню.
  •  
    Книга, що варта прочитання як за свої безумовні плюси, так і за свої яскраво виражені негативні сторони 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я прочитала цю книжку російською в сіті, але планую придбати її українською.
    Книга надзвичайно багатопланова. Тут піднімається безліч проблем. І одночасно саме ця книжка красномовно свідчить про процеси, що відбуваються зараз у сусідній країні.

    Отже почну з плюсів.

    1. Тема розкуркулення та виселення заможних селян. Вражає гострота змальовування "червоноордиців" (так їх називає героїня однойменного твору). Червоноординці крадуть реквізоване для власних потреб, плюють на будь-які норми пристойності (Ігнатов займається сексом у мечеті фактично на очах у своїх підопічних розкуркулених) та моралі (описується вбивство 12-річного хлопчика-втікача, Ігнатов цинічно використовує цей випадок для залякування тих, хто залишився).

    2. Надзвичайно живий та яскравий образ свекрухи. Він надає можливість відчути близькість таких, здавалося б відмінних культур як українська та татарська. Мені одразу пригадалися старовинні пісні про свекруху, що змусила нелюбу невістку в полі жито жати, перетворила її на тополю та обманом (треба мені домовину) підштовхнула сина ту тополину зрубати. Певно усі злі свекрухи однакові. Прикметно, що свекруха вочевидь не давала сину одружитися аж до 45 років і була дуже розлючена, коли він нарешті привів у дім молоду дружину. Такого повно й зараз. Тому я погоджуюся з рецензентами, що роблять наголос на конфлікті поколінь. Але твір набагато ширший. Та й образ, до речі, також.

    3. Твір читається дуже легко й швидко. Цікавий архетип побудови структури роману (смерть і одночасно зародження нового життя – передродові муки – роди – відродження/зростання). Стиль та мова також заслуговують поваги.


    Перейду до недоліків.

    1. Куркулі представлені як темні забиті й глибоко нещасні трудівники. Їх життя сповнене голоду (свекруха розповідає сину жахливий випадок, як у страшний голод вона свідомо пожертвувала іншими дітьми заради його одного. За книжкою це було 1930 – 60 = 1870 – у той рік такого голоду не було. Переконана, що це було зроблено свідомо). Описано лише декілька днів життя Зулейхи, але увесь час розказується, що вона голодна (рот у неї постійно сповнюється слиною від вигляду більш-менш пристойної їжі – ковбаси, гуски, пастили). Протягом усього роману повторюється, що селяни не вміють рахувати (навіть у межах 30 (!!!)). Вибачте, куркулі рахувати вміли. Тому й були куркулями. Розповідається випадок, коли татарська бабця насипала в бензобак трактору їжу для духів. Я спеціально продивилася татарські форуми, не було в них такого звичаю. Загалом, скажімо, так люди не у захваті про те, як описано життя та побут татар. Так що, не дуже довіряйте етнографічним розвідкам.

    2. Образ табору переселенців. Чомусь наполегливо нав’язується думка, що цей табір став справжньою кузнею щастя для багатьох людей. Зулейха виростила освіченого сина, маляр-алкоголік покинув пити і врешті-решт потрапив у Париж, лікар вилікувався від психічної хвороби та став працювати у лікарні, Зулейха перетворилася у професійного мисливця і знайшла душевний спокій (ні, не щаслива, але мені добре), у циніка та негідника Ігнатова настільки прокинулася совість, що до нього почали навідуватися тіні убитих у бою ворогів (до речі, тінь убитого під час переселення хлопчика, чомусь не з’являється). Читайте Солженіцина, Шаламова. І дякуйте Богу, що наші письменники не пишуть такої маячні.

    3. Образ Сталіна. Прогнозовано Сталін у книжці не звинувачується. Винні люди на місцях, що організовували репресії для підвищення по службі (Кузнєц), або захоплювали чужі квартири (Глаша), або прагнули за будь-яку ціну гарно жити, та нічого не робити (Горєлов). Знову ж таки читайте документальну літературу, де описується як згори вниз спускалася кількість людей, які треба репресувати.

    Що цікаво для стороннього спостерігача.
    Я прочитала інформацію в сіті. Є інтерв’ю авторки, де вона посилається на свою бабусю у якої лишилися «світлі, навіть радісні спогади про це місце». Я розумію, що можуть лишитися спогади про людей, але ж не про табір…
    Загалом, якщо в Росії дають нагороду за твір про розкуркулення, це не просто так, повірте. І татари там не просто так. І про слова про те, що «свобода декому шкідлива» також не просто так. І добрий НКВДіст. Дуже цікавий твір. Багато матеріалів дає для роздумів.

    Оскільки плюсів та мінусів порівну, ставлю тверду «3»
    Буду замовляти українською. І вам рекомендую.
Купити - Зулейха відкриває очі
Зулейха відкриває очі
170 грн
Є в наявності
 

Рецензії Зулейха відкриває очі

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Книга, що ,,відкриває" очі... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ґузель Яхіна - молода письменниця татарського походження, чий дебютний роман ,,Зулейха відкриває очі" - справжнє книжкове відкриття для всіх, хто хоче ,,відкрити очі" на історію розкуркулення жителів далекого від нас краю, які теж стали жертвами червоного терору. А також це роман, який раджу читати таки мовою оригіналу - російською, незважаючи на досить непоганий український переклад від видавництва ,,Book Chef".

    Події відносять читача у 1930-й рік, у маленьке татарське сільце. Ми знайомимося із заміжньою тридцятирічною Зулейхою, кожен звичайний день якої для сучасної жінки би здавався справжнісіньким пеклом! Важка праця, впереміш із відвертою байдужістю чоловіка та знущаннями свекрухи, за якою закріпилося промовисте прізвисько Упириха... Крім того, кожне очікування світлої радості стати матір'ю закінчується смертю новонародженої дитинки... Однак молода жінка усі труднощі зносить мовчазно та покірно, як і велять мусульманські звичаї. І у таке важке, але стабільне життя вривається комунізм, перед яким усі працьовиті ,,маленькі" люди - ,,однакові", ,,рівні" ( читай ,,вороги народу", якщо подадуть щонайменший голос незгоди) та підлягають розкуркуленню. Не оминула ця чаша і Зулейху... Разом з іншими вона відправляється у заслання. У подорож потягом, тривалістю півроку. Коли до пункту призначення - Сибіру, берегу річки Ангори - доїдуть далеко не всі...

    Мені дуже сподобався стиль письменниці. У маленькі речення їй вдалося помістити дуже ємнісну оповідь, яка захоплює та тримає у напрузі по останню сторінку. Авторка описує персонажів доволі скупо, але цього цілком достатньо, оскільки усі вони вимальовуються поступово, через свої вчинки та слова. У ,,етапі" їдуть не лише селяни. Тут також опинилися й інтелігенти, і художник, і справжні злочинці. Кожен з них - цікавий і подекуди навіть яскравіший за саму головну героїню.
  •  
    Книга, що варта прочитання як за свої безумовні плюси, так і за свої яскраво виражені негативні сторони 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я прочитала цю книжку російською в сіті, але планую придбати її українською.
    Книга надзвичайно багатопланова. Тут піднімається безліч проблем. І одночасно саме ця книжка красномовно свідчить про процеси, що відбуваються зараз у сусідній країні.

    Отже почну з плюсів.

    1. Тема розкуркулення та виселення заможних селян. Вражає гострота змальовування "червоноордиців" (так їх називає героїня однойменного твору). Червоноординці крадуть реквізоване для власних потреб, плюють на будь-які норми пристойності (Ігнатов займається сексом у мечеті фактично на очах у своїх підопічних розкуркулених) та моралі (описується вбивство 12-річного хлопчика-втікача, Ігнатов цинічно використовує цей випадок для залякування тих, хто залишився).

    2. Надзвичайно живий та яскравий образ свекрухи. Він надає можливість відчути близькість таких, здавалося б відмінних культур як українська та татарська. Мені одразу пригадалися старовинні пісні про свекруху, що змусила нелюбу невістку в полі жито жати, перетворила її на тополю та обманом (треба мені домовину) підштовхнула сина ту тополину зрубати. Певно усі злі свекрухи однакові. Прикметно, що свекруха вочевидь не давала сину одружитися аж до 45 років і була дуже розлючена, коли він нарешті привів у дім молоду дружину. Такого повно й зараз. Тому я погоджуюся з рецензентами, що роблять наголос на конфлікті поколінь. Але твір набагато ширший. Та й образ, до речі, також.

    3. Твір читається дуже легко й швидко. Цікавий архетип побудови структури роману (смерть і одночасно зародження нового життя – передродові муки – роди – відродження/зростання). Стиль та мова також заслуговують поваги.


    Перейду до недоліків.

    1. Куркулі представлені як темні забиті й глибоко нещасні трудівники. Їх життя сповнене голоду (свекруха розповідає сину жахливий випадок, як у страшний голод вона свідомо пожертвувала іншими дітьми заради його одного. За книжкою це було 1930 – 60 = 1870 – у той рік такого голоду не було. Переконана, що це було зроблено свідомо). Описано лише декілька днів життя Зулейхи, але увесь час розказується, що вона голодна (рот у неї постійно сповнюється слиною від вигляду більш-менш пристойної їжі – ковбаси, гуски, пастили). Протягом усього роману повторюється, що селяни не вміють рахувати (навіть у межах 30 (!!!)). Вибачте, куркулі рахувати вміли. Тому й були куркулями. Розповідається випадок, коли татарська бабця насипала в бензобак трактору їжу для духів. Я спеціально продивилася татарські форуми, не було в них такого звичаю. Загалом, скажімо, так люди не у захваті про те, як описано життя та побут татар. Так що, не дуже довіряйте етнографічним розвідкам.

    2. Образ табору переселенців. Чомусь наполегливо нав’язується думка, що цей табір став справжньою кузнею щастя для багатьох людей. Зулейха виростила освіченого сина, маляр-алкоголік покинув пити і врешті-решт потрапив у Париж, лікар вилікувався від психічної хвороби та став працювати у лікарні, Зулейха перетворилася у професійного мисливця і знайшла душевний спокій (ні, не щаслива, але мені добре), у циніка та негідника Ігнатова настільки прокинулася совість, що до нього почали навідуватися тіні убитих у бою ворогів (до речі, тінь убитого під час переселення хлопчика, чомусь не з’являється). Читайте Солженіцина, Шаламова. І дякуйте Богу, що наші письменники не пишуть такої маячні.

    3. Образ Сталіна. Прогнозовано Сталін у книжці не звинувачується. Винні люди на місцях, що організовували репресії для підвищення по службі (Кузнєц), або захоплювали чужі квартири (Глаша), або прагнули за будь-яку ціну гарно жити, та нічого не робити (Горєлов). Знову ж таки читайте документальну літературу, де описується як згори вниз спускалася кількість людей, які треба репресувати.

    Що цікаво для стороннього спостерігача.
    Я прочитала інформацію в сіті. Є інтерв’ю авторки, де вона посилається на свою бабусю у якої лишилися «світлі, навіть радісні спогади про це місце». Я розумію, що можуть лишитися спогади про людей, але ж не про табір…
    Загалом, якщо в Росії дають нагороду за твір про розкуркулення, це не просто так, повірте. І татари там не просто так. І про слова про те, що «свобода декому шкідлива» також не просто так. І добрий НКВДіст. Дуже цікавий твір. Багато матеріалів дає для роздумів.

    Оскільки плюсів та мінусів порівну, ставлю тверду «3»
    Буду замовляти українською. І вам рекомендую.
  •  
    Великі поневіряння маленької жінки на тлі страждань цілої країни 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    На що може бути здатна тиха та непримітна тридцятирічна татарська жінка, яка півжиття прожила у заміжжі, втратила чотирьох новонароджених доньок, а весь її світ обертається навколо рідного села, щоденної важкої праці, чоловіка та жорстокої свекрухи? Чого очікувати від маленької в усіх сенсах людини, якщо вона ще й живе у страшні роки передвоєнного сталінського панування? Вона не вміла читати, і завжди жила за спиною чоловіка. Але у найскладніший період свого життя терпіла біль, аби прогодувати свого новонародженого сина власною кров’ю. Бо більше не було чим.

    Перед читачем постають 16 років поневірянь Зулейхи. Спочатку гноблення у чоловіковому домі, а потім – тривалі-тривалі тижні та роки «етапу» до місця виселення. Її – за те, що була «кулачкою», її інших – за багато чого іншого. У 30-ті роки 20 століття причин було аж надто багато для цивілізованого світу. Але Зулейсі та її товаришам у нещасті не повезло жити в найстрашніші совітські часи.

    Роман читається на одному диханні. Цікава, хоча й важка тема, поступово розгортається сторінка за сторінкою в оповідях про різних героїв, яким долею судилося пережити (чи не пережити) страждання разом. Мова твору легка та проста, що додає балів авторці. Гадаю, саме у такій формі простих речень варто доносити найстрашніші етапи історії. Неквапливо, спокійно, стримуючи емоції. Нехай читач додасть свого забарвлення, відчує власні емоції. Він має пройти через це самостійно. Автор лише провідник до певних епізодів минулого.

    Кожен образ в романі досконалий. Кожен характер вимальовується чітко, навіть без особливої деталізації. До кожного читач ніби зазирає в душу, відчуває все, що й герой. Лише Зулейха може здатися складною особистістю. Проте вона такою і є. Її звичний світ розтрощили в одну мить, а створювати новий жінці довелося довгих 16 років. Голодних, холодних, страждальних, нелюдських, страшних років. Були моменти щастя (навіть у тих жахливих умовах), спокою та дружніх стосунків. Мабуть, саме це дозволяє людині вижити та перемогти нехай і не систему, то хоча б саму себе.
  •  
    Сильно и жутко 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Слышала про книгу, но мне она представлялась совсем другой. Оказалось замечательная книга, которая затягивает и не хочет отпускать. Рада что прислушалась к совету ее прочесть. С нетерпением ждала времени когда снова смогу взять книгу в руки - такое бывает редко со мной.
    История татарской женщины, которая не выбиралась за пределы своей маленькой деревни, слушала мужа и жила по установленным канонам. Она попала под “раскулачивание” и вся ее жизнь перевернулась. Весь жизненный устав ломается в один день - ей предстоит долгая и тяжелая дорога по “этапу” в Сибирь. Описаны переживания и ощущения этой маленькой, но очень сильной женщины очень реалистично. Ощущение что вы находитесь рядом с Зулейхой, видите ее и все происходящее вокруг, меня не покидало на протяжение всей книги. Жутко даже представить сколько людей прошли через подобного рода испытаниям, как пережили такой ад, и ради чего это делалось? Книга не для слабонервных - описание полугода путешествия в вагоне, гибель 300 людей на пароме, первая зима и мужество тех 30 выживших поражают и шокируют.
    Надеюсь автор книги продолжит свое творчество, я бы с удовольствием прочла еще.
  •  
    Скромна жінка з сильним характером 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Обожнюю читати українською. В книзі дуже багато вкраплень від татарської культури: побут, звичаї, характер, мова. Мені сподобалось. Для мене то було вперше.
    Мої близькі друзі живуть в Татарстані. Наче я побувала у них в гостях.
    Моторошно було прочитувати сторінки з описом долі простої дівчини. Згадки нашої історії. Сльози просто навертались на деяких сторінках.
    Червоною ниткою є згадування фатуму. Нагадування про те, що карма тебе дожене. У когось це кара Бога, для когось Всесвіт. Але всі подїі в твоєму житті – пов’язані між собою.
    Екскурс в Пітер нагадав мені мого улюбленого Булгакова з його «непутьовой квартирой». Так і очікувала побачити Бєгімота в тій страшній комуналці.
    Не сподобалось. Авторка довго і кольорово описувала переживання щодо солодощів на перших сторінках і швиденько скомкала деякі почуття героїні в дорозі чи в кінці книги. Якось мені було малувато емоцій в кінці.
    Структура книги
    Книга поділена на гарні розділи. Зручно читати тим, хто не може виділити на читання багато часу.
    Кому читати?
    Підліткам, котрі прагнуть знати історію. Людям, котрі слідкують за молодими авторами. Читачам, котрі хотіли б вивчити татарську культуру.
    Раджу прочитати.
  •  
    Доля простої жінки. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга «Зулейха відкриває очі» отримала премію конкурсу «Книга року» в номінації «Проза року» в 2016 році. Героїня роману Зулейха - мешканка татарського селища, сенсом її життя є робота з раннього ранку до пізнього вечора у великому господарстві. Вона не уявляє собі іншого життя, її оточення - деспотичний чоловік і сварлива свекруха.

    Життя круто змінюється в зв'язку з новим станом в республіці, початок створення колгоспів і розкуркулення. Її чоловік убитий, а Зулейху відправляють на поселення до Сибіру. Автор яскраво і достовірно описує всі відчуття героїні, з якою мерзнеш в люті морози, переносиш смертельну втому від непосильної роботи, боїшся за життя дитини, яка народилася на засланні.

    Це дитя стає сенсом життя Зулейхи, заради нього вона готова перенести всі випробування. Символічно назва роману - Зулейха в силу трагічних обставин отримала можливість відкрити очі і побачити інший світ. Вона дізналася, що він великий і люди в ньому живуть зовсім різні, і, незважаючи на умови існування, не втрачають гідності, що не поступаються моральними принципами, не позбавлені співчуття.

    Переконливі і правдиві описи інших героїв, з якими героїні доводиться ділити дах, їжу і боротися за виживання. Зворушливий образ професора медицини, який, не перенісши жахів зміни режиму, живе в неіснуючому і вигаданому ним світі, але в умовах заслання відновлює свою душевну рівновагу і відновлює лікарську діяльність.

    Викликає симпатію подружня пара з Ленінграда, потрапила в маховик репресій - блискучому вченому надається можливість поєднати свої теоретичні пізнання в сільському господарстві з вимушеною практикою, а дружина - джерело розуму, цінитель мистецтва, поліглот - пристосовується до важкого життя і стає опорою не тільки як дружина, вона морально підтримує всіх, хто потребує такої підтримки.

    Скільки таких доль, зламаних, втрачених, було в той період історії? Сильні духом залишилися людьми і в тих страшних умовах, деякі ж, навіть сильні і здорові тілом, не витримували таких випробувань. Зулейха, маленька і квола, безумовно, належить до першої категорії.

    Фінал двозначний і залишає автору свободу дій - закінчити на цьому розповідь або приступити до створення другого тому. Книга читається легко, з інтересом. Добре, що автор роману не робить екскурс в історичні реалії, а розглянула долю окремо взятої героїні, якій я співпереживав в негараздах і радів її успіхам. Роман рекомендую до прочитання, в ньому немає описів насильства, крові. Письменницею жваво і з любов'ю описано життя простої жінки.
  •  
    Дві такі різні книжки 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Довгий час перебувала під враженням книги Рути Шепетіс "Поміж сірих сутінків" про депортацію литовців. Побачивши подібну тему в книзі Гузелі Яхиної "Зулейха відкриває очі" не змогла пройти повз...
    Тема одна - депортація "совком" корінних народів, проте яке різне її трактування. Інтелігентні литовці 40-х в "Сутінках" і якісь недорозвинуті татари 30-х в "Зулейсі". Темні, неосвічені, сприймають будь яку долю, як данність. Знущання свекрухи і чоловіка - Аллах велить слухатися, знущання червоноординців - така доля.
    Часто в мене було враження, що етап в Сибір і життя в таборі переселенців були для Зулейхи щасливішими, аніж попереднє життя в рідному домі.
    Та й червоноординці описані не дуже й негативно. Вони ж стараються заради майбутнього "великої країни". Добрий НКВДіст, добрі ласкаві очі на портреті леніна. Зрозуміло, чому цю книгу видали в росії.
    Зулейха, "кулачка", завжди голодна, не вміє рахувати. Серйозно? "Як пальців на руці" в 30-му році? Так жили в Татарії? Сумно.
    Читати, на жаль, довелося російською, тому не можу нічого сказати щодо якості перекладу. Прочитати раджу. Перечитувати другий раз - думаю, що не варто.
  •  
    ЗУЛЕЙХА ВІДКРИВАЄ ОЧІ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Яка ж це книга!!!
    Просто надзвичайна!!!
    В Гузель Яхіни просто талант дуже живо розкривати персонажів, описувати їх і події, які з ними трапляються. В мене було відчуття ніби я не читала книгу, а проживала разом з героями рік за роком, подію за подією.
    Це історія про Зулейху – маленьку, красиву татарочку, яка зазнавала знущань зі сторони як чоловіка так і свекрухи.
    Мені здається, що в її образі авторка показала ввесь свій татарський розкулачений народ, зі спогадів своєї бабусі, яких везли в Сибір, але через затонувший корабель вони поселилися на острові, розжилися і навіть назвали поселення Сімрук.
    Дуже гарно передані стосунки матері з сином. Також показано цінності, те, що робить людей щасливими, а також просто людьми.
    Особисто для себе я побачила два образи:
    Зулейха, як уособлення жіночності – красива, фігурова, тендітна, прекрасна самовіддана матір, яка відмінно справлялася з жіночою роботою, а потім навіть освоїла мисливство та інші потрібні їй професії.
    А в образі Ігнатова мені здалось ніби зібралось уособлення мужності – сміливий, мускулистий, брутальний, власний...
    Хоч роман історичний, а історичні я не люблю та цей просто запав в душу.
    Дуже сподобався! Рекомендую!
  •  
    Конфлікт поколінь
    Перед нами книга, яка піднімає таку кількість тем, що по кожній з них можна писати окремий твір. Головною темою роману є відносини між матір'ю і дитиною. Так багато питань, на які і зараз не відразу відповість будь-яка розсудлива людина. Більшість батьків думають, що діти їм зобов'язані. Більшість дітей думають, що їм зобов'язані батьки. І ніхто не хоче думати про те, що ти народжуєш нове життя не для себе. Ти не вправі вимагати від дитини, щоб вона присвятила своє життя тобі, як це зробила свого часу ти. Твоя справа допомогти дитині стати на ноги і відпустити. І ось якщо ти була хорошою матір'ю, твоя дитина ніколи про тебе не забуде. Саме навколо цих тез розгортається сюжет. Історія дуже цікава, роман динамічний, він сповнений цікавими поворотами та подіями. Образи дуже харизматичні та неоднозначні. Головним героям легко співчувати, читач мимоволі відчуває проблеми та їх переживання. Книга дуже цікава, філософська, з багатьма рівнями осмислення. Книга має якісне та досить цікаве оформлення, папір цупкий. Книгу рекомендую всім читачам.
  •  
    Сильна маленька жінка
    Я досить довго не наважувалася прочитати цю книгу, впевнена - буде боляче. Боляче було. Але ні секунди не пошкодувала, що прочитала. Пронизливо, по-справжньому, глибоко. Читаєш з грудкою в горлі.
    Пронизлива історія. Ця історія захопила мене з перших сторінок, і я відразу зрозуміла, що не відпустить просто так. Мова в книзі приголомшлива. Обволікає тебе відразу, і занурює в атмосферу, і ти на стільки жваво уявляєш картинку перед собою. Пара-трійка сторінок, і ось ти вже в татарському селищі, їдеш на санях по засніженому лісі разом з Зулейхою, і бачиш все її очима. Ще кілька сторінок, і ти вже в її хаті, доглядаєш за ненависною свекрухою, виконуєш її примхи, хоча сама валишся з ніг після шалено важкого дня. І ти на собі відчуваєш цю нестерпну втому.
    Зулейха - селянка-татарка, все життя прожила в селі. У п'ятнадцять років вона вийшла заміж, стільки ж прожила з чоловіком. Як заведено у мусульман, робота по дому лягала на плечі Зулейхи - розчистити сніг, приготувати їжу, помити посуд, підлогу, розтопити баню, погодувати і почистити худобу. І так день за днем, рік за роком. Зулейху влаштовує таке життя - вона робить те, що належить робити порядній дружині і жінці.
    Зулейха - залякана і безграмотна, абсолютно нещасна у своєму сімейному житті, що не пізнала сповна радості материнства. І при цьому - ніжна, турботлива, відчайдушно спрагла любові, сильна. У пеклі вона знаходить своє покликання, відчайдушно бореться і перемагає. Вона змінюється, переоцінює цінності, але в жорстокості і брутальності не викачується із загальною масою, тварина не бере в ній верх над людським.
    Роман не про любов, він про життя, про взаємодопомогу, про виживання в тяжких умовах.
    Раджу до прочитання!
    Дуже сильна і дуже важка книга. З усього, що я прочитала в цьому році, це, мабуть, найкраща книга. Тема книги дуже серйозна - доля розкуркулених людей. Жахлива доля, гірша, ніж у тварин. Система не шкодувала нікого. І навіть в такі нелегкі часи були люди, які залишалися людьми. І звичайно ж ті, які демонстрували свої найгірші якості.

    Зулейха - сильна маленька жінка. Як вона тягла на собі все?. І вдень і вночі. У мене вона викликає повагу і захоплення. І ще, плюс книги ще й в тому, що в кінці немає повної безвиході. Є надія, що щось зміниться на краще.
  •  
    Життєва історія
    Коли починала читати книгу "Зулейха відкриває очі", очікувала трішки іншу історію про життя мусульманської жінки з чоловіком-тираном та злою свекрухою Упирихою. Але сюжет різко повертається і починається розкуркулення - Зулейху забирають і з іншими розкуркуленими вивозять в тайгу. Я не можу сказати, що в захваті від цієї книги, але прочитала до кінця, місцями навіть було цікаво читати.
    Великий жаль, співчуття викликали нещасні люди, у яких відібрали все і вивезли на край світу, починати нове "щасливе" життя. Із сотень колишніх "куркулів" залишилося декілька десятків без житла, без їжі, стомлені, виснажені, вони з нуля побудували житло, заснували поселення, почали полювати. Вражає їхня жага до життя. Сама Зулейха - маленька жіночка - готувала їжу, полювала, хоча на той час була вагітною.
    Дуже цікавий герой лікар Лейбе, надзвичайно талановитий хірург, але поступово його заполоняє душевна хвороба. Дуже дивно, як він раптово одужує і починає лікувати переселенців.
    Загалом книга залишила позитивне враження, десь на четвірочку.
  •  
    Щира та неймовірна історія
    Починаючи читати книгу, я розуміла, що вона буде тяжка. Але щоб на стільки? До цього я не була готова. Але книга та її герої на стільки западають в душу, що відірватися від читання просто неможливо.
    Головна героїня Зулейха - тендітна та дуже сильна дівчина. Її віддали заміж за мужлана, який їй життя не давав. Гірше за нього, була тільки його матір. Але Зулейха стійко та хоробро прийняла свою долю і змирилася з нею. Кожного дня вона виконувала тяжку роботу по дому, доглядала за злобною свекрухою та догоджала чоловікові. А після тяжкого дня могла відпочити в запічку.
    Але життя вирішило, що у Зулейхи не така уже і тяжка доля, і вирішило додати їй ще складності.
    Чоловіка її вбили, усе майно відібрали, а її вагітну та нещасну, разом з іншими "щасливчиками" долі закинули у далеку тайгу, де вони тепер змушені жити. Але ще одним неприємним сюрпризом долі стало те, що людина, яка позбавила життя її чоловіка і зробила її ще ненароджену дитину сиротою, тепер буде головний у їхньому новому поселенні.
    Але доля познущалася і над цим чоловіком, адже він зовсім не в захваті від своєї нової ролі.
  •  
    історія непростої долі
    Історія непростого періоду життя простих людей - 1930 рік, активна робота радянської влади з розкуркулення "небезпечних" людей. В книзі розповідається про людей, які опинилися разом в Сибіру і вчаться виживати. Читається не на одному диханні - все таки історія не з простих. Але долі головних героїв не залишають байдужими. Люди абсолютно різні - селяни, інтелігенція, навіть колишні засуджені, волею долі зв'язані разом і змушені вчитися будувати нове життя. Важко уявити, як це - коли тебе вирвали зі звичного життя і прирекли на тяжкі випробування - місяці їзди в невідомому напрямку в товарному вагоні, місяці виживання в тайзі без будь-якої допомоги і майже без будь-яких засобів для нормального існування. Головна героїня, в принципі, і до цих подій жила непростим життям - чоловік, досить таки скупий на емоції і любов, тяжка фізична праця кожного дня, свекруха-тиран, що люто її ненавидить і смерть улюблених дітей - доля не була прихильною до молодої Зулейхи. І тут - радянський солдат вбив її чоловіка, її саму забрали з дому... але світло надії все таки з'явилось - вона стане матір'ю! І жінка хапається за надію, що її дитина виживе і подарує їй новий сенс життя. Історія незламного духу звичайних людей... Історія про те, що людина може призвичаїтися до будь-яких обставин... Історія про те, як важливо залишатися Людиною в будь-якій ситуації.
  •  
    Драматическая история
    Об этой книге я был наслышан,так как она получила множество откликов от читателей и получила литературную премию в России.Решил и я прикоснуться к творчеству Гузель Яхиной и понять чем же книга вызвала такую массу отзывов от читателя.Поделюсь своей рецензией на прочитанную книгу, которую закончил буквально пару часов назад,но до сих пор нахожусь под впечатлением-и именно из-за этого и пишу,так сказать по "горячим строкам".
    Само название придумано не случайно.Автор романа тонко подметила свою главную героиню,которой является татарка Зулейха.Ей пришлось "открывать" глаза на протяжении всей книги.
    Простая девчонка-татарка попала под жернова Советской власти,на один из самых драматических периодов становления новой власти-под раскулачивание и была выслана в ссылку,в Сибирь, где ее ожидали тяжелые условия жизни в тайге.Там же она познала свою любовь и пожертвовала ради нее.
    Книга яркая,наполненная драматическими сценами не только с одной Зулейхой.Другие персонажи романа не менее интересны и своеобразны.Удивил меня слог писательницы.Он отличается от многих писателей и в нем есть какая-то своя "изюминка" из-за чего собственно книга имеет свою особенность.
    Роман оставил свой отпечаток и я часто ловил себя на мысли что я как будто находился рядом и чувствовал все происходящее на себе.
    Итог мой таков - книга шикарная,захватывает с первых страниц,местами очень тяжелая для восприятия и оставляет свой след среди современной литературы.Слышал, что ожидается экранизация книги.Вот это уже интересно.Будет с чем сравнить.
  •  
    Зулейха відкриває очі
    Головня героїня твору - Зулейха, тридцятирічна жінка з татарського села. Вона уже 15 років перебуває в шлюбі з удвічі старшим від неї чоловіком, але дітей не має, бо всі її новонароджені дівчатка повмирали невдовзі після того, як тільки з'являлися на світ. Кожен день Зулейхи подібний на попередній - це важка праця до знемоги, велике господарство, догляд за чоловіком, постійні знущання свекрухи. Але жінка інакшого від життя і не чекає, бо інакшого її і не вчили...
    Все змінюється, коли в село приходять ,,червоноординці,,. Вони вбивають чоловіка Зулейхи, розграбовують все майно, а саму жінку забирають - спочатку в Казань в розподільник, де доводиться ділити камеру з десятками інших розкуркулених, а потім і в тайгу. Там в дрімучих незаселених лісах на березі Анкари кільком людям, що змогли витримати довгий піврічний переїзд і при цьому вижити, дали наказ збудувати поселення. І тільки в таборі, в нелюдських умовах, але поруч з чужими, проте щирими людьми, Зулейха відкрила для себе, що життя може бути інакшим, ніж вона його знала з дитинства.
    Книга дуже гарна, затягує з перших сторінок. Історія переселенців видалася трохи романтизованою (інтелігентні ленінградці, працьовиті селяни, чесний і ,,правильний,, комендант і т.д.), але це не псує загального враження від роману.
  •  
    Одна з жіночих історій, яких так мало розповідають
    Років 25 тому моя бабуся розповідала, що в 1920-30 рр. її родичів розкуркулили. А її батька посадили до тюрми за те, чого він не скоював. Критичності у мене ще не було, я взагалі не могла зрозуміти, про що вона говорить. Згодом історії на цю тему стали друкувати. І тільки недавно я зрозуміла, який це був жах для людей - розкуркулення та заслання за часів початку СРСР.

    У тебе будинок, трохи землі і пара корів - все нажите працею твоєю та родичів. До тебе приходять і кажуть: це вже не твоє, це суспільне. Якщо не віддаси - уб'ють або посадять. А в тебе навіть паспорта нема, таких як ти - безліч, ніхто лічити не буде. У будь-якому випадку, сам залишишся голим і діти голодними. А якщо посадять або вб'ють, то діти зовсім не виживуть. Вдумайтесь, хто такі були ці «куркулі». Рідко - дійсно багаті люди. В більшості - ті, у кого було хоч щось і хто вмів працювати. Мені страшно про це думати ... Працюєш все життя, як проклятий, щоб одного разу залишитися без нічого.

    До чого я це пишу? Зулейха - та сама куркулька, у якої з чоловіком хоч щось є. Вони обидва трударюють. А Зулейсі ще й дістається від чоловіка-сатрапа і злобної свекрухи. «Щаслива» жінка, нічого сказати. Вона щаслива, що чоловік не залишив її замерзати в лісі, хоча міг би. А якщо вона так міркує, то були прецеденти. Вона краде їжу, заготовлену власними руками, тому що просто так взяти її не можна - не дозволено. Її 4 дочки померли в дитинстві і, звісно ж, тільки вона одна в цьому винна.

    Це не спойлери, це тільки зав'язка. Страшно несправедлива. У жінки-татарки немає абсолютно ніяких прав. Напевне, не тільки з татарками таке відбувалося. Порівняйте з тим, що є зараз і оцініть, що нам дав проклятий фемінізм (сарказм щодо "проклятого", усе інше - серйозно). Але далі буде тільки гірше. Хоча я дуже співчувала героїні і навіть уявити собі не могла, що може бути гірше.

    Далі вона потрапить у заслання до Сибіру (середина 1930-х, як я зрозуміла). І воно покаже, наскільки маленька Зулейха - стійка та наполеглива жінка. Ця книга познайомить читача з декількома іншими людьми - колишніми інтелігентами, що теж вимушені виживати в жахливих умовах. Вони не втратять людське обличчя, а хтось його навіть придбає - хтось із мізками, загидженими радянською пропагандою. В «Зулейсі» багато цікавих і несхожих характерів. Авторці вдається іх окреслити, часом, буквально парою штрихів.

    Це дуже сильний роман. Він розповість, чому не можна відібрати у багатих і роздати бідним. Де той критерій - «багатий»? Ви знаєте? Ой, та годі! У когось може бути інший критерій, і завтра прийдуть по багатого - по вас. Книга розповість, що у кожного своя історія, і судити людей з точки зору традицій, релігії і усталених уявлень - не завжди правильно. Адже Зулейха - злочинниця і з точки зору релігії, і з точки зору радянської ідеології. Ніде їй немає місця...

    Ця книга дала для мене багато відкриттів. Якщо література може чомусь навчити, ця навчить співчуттю. А ще - спробувати не здаватися, навіть якщо ти маленька і в тебе мало сил. Я книжку від щирого серця рекомендую. Можу написати по ній великий твір, але в ньому буде повно спойлерів. А мені б хотілося, щоб кожен зробив свої відкриття по «Зулейсі» самостійно.

    І ще скажу один момент, про який вже десь писала. Нації досі міряють в чоловіках. Вони - захисники, трударі, батьки, майбутнє і т.д. Не применшуючи їх достоїнств, хочу сказати, що жінок часто виносять за дужки. Скільки їх, безвісних, згинуло без сліду. Скільки їм довелося пережити, щоб виростити дітей і самим не померти, поки глава сім'ї на роботі, на війні або у тюрмі. Та й самі жінки - на війні і на роботі, а вдома - друга зміна. А потім і третя, все життя - суцільна боротьба за виживання. Я хочу, щоб про це писали. Хочу, щоб розповідали такі історії, як «Зулейха». Де мало героїчного, зате багато повсякденного, завдяки якому всі ми часом виживаємо.
  •  
    ГУЗЕЛЬ ЯХИНА «ЗУЛЕЙХА ОКРЫВАЕТ ГЛАЗА»
    Книга рассказывает читателю о жизни хрупкой женщины, которой довелось исполнять прихоти мужа и его матушки, пережить раскулачивание, переселение, голод и при этом выжить.
    Не прониклась я сочувствием к главной героине, она мне не показалась сильной и не вызвала симпатии. Зулейха плыла по течению, она просто жила в тех условиях, что ей были предоставлены. И даже когда у нее появилась возможность что-то изменить и быть счастливой, хоть на мгновение, она эту возможность не использовала.
    Образы и характеры персонажей прорисованы очень детально, каждого из них можно представить и частично понять их поступки. Материнство одна из самых ярко прописанных тем в книге. Больше всего меня впечатлил ребенок, живший в ограниченном кругу людей, его размышление, мысли и действия.
    Угнетающая атмосфера происходящего передана очень реалистично, так и представляешь себя в этой густой и мрачной тайге. Для меня эта книга с русской душой, это чувствуется в каждом предложении, в описаниях, в поступках людей и предубеждениях.
  •  
    Прожить всю жизнь ради кого-то
    Эта книга стала одной из моих любимых, именно потому что читать ее было нелегко в моральном плане. При этом, сам язык у Яхиной довольно простой, а образы просто прекрасны. Узнала много нового, о чем раньше не задумывалась и что было просто сухими историческими фактами о репрессиях, ссылках в Сибирь, притеснениях "других" народов и национальностей в СССР. Книга не только пролила на все эти ужасы свет, но и показала, на что человек способен ради того, чтобы просто выжить и чтобы жили его любимые люди.

    Татарка Зулейха - простая женщина, которая прислуживает мужу и свекрови в малейших прихотях, иначе рискует быть "наказана". Никто ее не защитит от тирана и его матери. Никто не узнает, как болит ее сердце из-за умерших в младенчестве дочек и того, что она не может родить здорового ребенка.

    Эта жизнь была тяжелой, но еще тяжелее она стала, когда чужие люди пришли в ее дом, разрушили ее устоявшийся мир и увели в неизвестные суровые дали. Вместе с тысячами ни в чем неповинных людей Зулейху отправляют в ссылку и ей предстоит бороться за жизнь, опираясь на то немногое, что она видела в жизни и то, что она усвоила от предков.

    Роман о боли человеческой, женской, боли целых народов и стран, потерпевших от тиранов, которые управляли более слабыми.
  •  
    Раджу!
    Гузель Яхіна "Зулейха відкриває очі"
    Маленька татарська жінка... Худенька, змучена, невиспана... Вона мало що бачила в житті. Аллах її не надто балував своєю любов"ю чи увагою, але от усіляких випробовувань насипав повнісіньку чашу...
    Мені її було шкода. Оте постійне недосипання, приниження, важка праця, знецінення. Ніби ти просто річ, жива, але річ, чиясь і комусь зобов"язана. А ще більше страшно стає від того, що залишаючись річчю, ти можеш стати щасливою. Ота трансформація Зулейхи номінально вільної та нещасної у репресовану, але тепер вільну духом і щасливу стала для мене чи не найбільшим шоком. І як я не намагалася сама себе переконати, що заслання апріорі не може бути умовою комфорту чи щастя, та книжка з усіх сторінок волала, що може. І я їй повірила. Людина не скотина, вона до всього звикає. А тут, у таборі, у Зулейхи з"явилося те, що прикрашало її життя.
    Мені здалося, що ось цей образ Зулейхи, яка в неволі здобула волю потрібен був саме для посилення вражень від героїв другого плану. Контраст їхнього життя до заслання був разючим. І вони таки втратили багато, дуже багато. Репресивна машина їх пережувала й виплюнула, скаліченими, розчавленими, але таки не знищеними. І те, що усі ці люди якось латали й будували свою долю, лише ще раз підтверджує, що життя-найвища цінність. І вижити й зуміти зберегти цілісність своєї особистості-це нормальне й закономірне бажання навіть у критичних умовах.
    Кожна подібна книга змушує мене запитувати лише одне: "То що ж такого доброго було в СРСР, що вам так хочеться туди повернутися?"
    Раджу!
  •  
    Жіноча доля
    Чомусь у нашому житті у всіх складних життєвих ситуаціях найбільша частка випробувань дістається жінкам. Навіть у подібних ситуаціях доля чоловіка набагато легша. Головна героїня книги – татарка Зулейха, нещаслива у шлюбі, а відтак і нещасна у житті. Після смерті чоловіка жінка отримує свободу та відразу її втрачає, потрапляючи до когорти розкуркулених. Смерть видається їй найлегшим виходом з цієї ситуації, проте вона розуміє, що не отримає такого легкого порятунку, як втеча з цього світу. Існування в нелюдських умовах та постійне очікування свого кінця загартовують її. Загартовують до такої міри, що вона перестає боятися смерті. Після цього людина, стає іншою, вона стає особливою, і вона стає непереможною. Найнесподіваніше, що в таких складних життєвих обставинах Зулейха дарує світові ще одне життя – народження сина стає кульмінаційною подією в її житті.
    Ця книга не просто про долю жінки, це книга про сенс життя, про місце людини в цьому світі та цінність людського життя. Книга читається просто на одному диханні і залишає після себе досить глибокий емоційний слід.
 
Характеристики Зулейха відкриває очі
Автор
Гузель Яхіна
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2016
Перекладач
Світлана Андрющенко
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84x108/32 (130х200 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Journal
Тираж
2000
ISBN
978-617-7347-90-2
Вага
600 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Російська література
Література за періодами
Сучасна література