Автор |
Петер Маріус Гуемер |
Видавництво |
Видавництво Анетти Антоненко |
Серія книг |
Колекція. Проза життя |
Мова |
Українська |
Рік видання |
2020 |
Рік першого видання |
2017 |
Перекладач |
Ганна Гнедкова |
Кількість сторінок |
192 |
Усе про книжку Зрошення пустелі
На безіменне місто сучасної європейської країни без оголошення війни падають перші ворожі бомби, і Європа нагло прокидається від свого безпечного сну. Люди стають «самі собі чужі», а культура й наука поступово мілітаризуються і пристосовуються до потреб новоствореної армії. Цей час неочевидних змін геть неслушний для амбітного археолога Тіля та його студентки Персефони, які шукають посеред пустелі могилу прадавнього короля. Поки вони розкопують місце його поховання, їхні сучасники, глухі до голосів померлих, риють окопи і нові могили. Втім, війна точиться і в стосунках самих шукачів старовини. Адже вони прагнуть радше не історичної правди, а слави – тієї влади над світом слова, завдяки якому переможці переписують свідчення переможених і вкарбовують себе в палімпсест історії.
Автор |
Петер Маріус Гуемер |
Видавництво |
Видавництво Анетти Антоненко |
Серія книг |
Колекція. Проза життя |
Мова |
Українська |
Рік видання |
2020 |
Рік першого видання |
2017 |
Перекладач |
Ганна Гнедкова |
Кількість сторінок |
192 |
-
Вони вигрібали себе з піску віківПодивіться на обкладинку і відчуйте настрій, що вона навіює: суміш умиротворення і розгубленості. А потім відкрийте книгу і почніть читати текст – і з кожним абзацом ви будете відчувати все більше умиротворення і розгубленості.
Сюжет в цій книзі не є головним. Якщо коротко: то половину твору археолог і його помічниця шукають грант на розкопки, а другу половину – копають. Головне – те, як книга зображає характери і життєві ситуації.
Її можна порівняти із альбомом з ескізами. Там мазок акварелі, тут мазок акварелі – ось і склалася зрозуміла картина, хоча деталі ніхто не промальовував. Зате кожен мазок – виключно про найважливіше, він працює на розкриття персонажів. Навіть граматично повним оформленням прямої мови подекуди знехтувано, лишаються лише найсуттєвіші уривки реплік, найемоційніші художні деталі.
Автор не навішує ярлики, не дає характеристик. Він не каже в лоба, що ось тут егоїст, а тут невпевнена подавлена батьками людина. Читач це зрозуміє і сам. Тим дивніше, що в цій книзі лише 2 коротких діалоги, все інше – монологічна оповідь від третьої особи. Але абсолютно нема відчуття, що тебе грузять текстом! Знову ж можу провести паралелі з живописом: тут наче малюють аквареллю, і з кожним мазком картина стає виразнішою.
Читала запоєм, не могла відірватись. Це при тому, що твір абсолютно не пригодницький, а сюжет неначе є просто фоном для героїв, щоб вони могли себе проявити. Я читала заради атмосфери – атмосфери, яку мені навіяло зображення на обкладинці.

Рецензії Зрошення пустелі
-
Вони вигрібали себе з піску віківПодивіться на обкладинку і відчуйте настрій, що вона навіює: суміш умиротворення і розгубленості. А потім відкрийте книгу і почніть читати текст – і з кожним абзацом ви будете відчувати все більше умиротворення і розгубленості.
Сюжет в цій книзі не є головним. Якщо коротко: то половину твору археолог і його помічниця шукають грант на розкопки, а другу половину – копають. Головне – те, як книга зображає характери і життєві ситуації.
Її можна порівняти із альбомом з ескізами. Там мазок акварелі, тут мазок акварелі – ось і склалася зрозуміла картина, хоча деталі ніхто не промальовував. Зате кожен мазок – виключно про найважливіше, він працює на розкриття персонажів. Навіть граматично повним оформленням прямої мови подекуди знехтувано, лишаються лише найсуттєвіші уривки реплік, найемоційніші художні деталі.
Автор не навішує ярлики, не дає характеристик. Він не каже в лоба, що ось тут егоїст, а тут невпевнена подавлена батьками людина. Читач це зрозуміє і сам. Тим дивніше, що в цій книзі лише 2 коротких діалоги, все інше – монологічна оповідь від третьої особи. Але абсолютно нема відчуття, що тебе грузять текстом! Знову ж можу провести паралелі з живописом: тут наче малюють аквареллю, і з кожним мазком картина стає виразнішою.
Читала запоєм, не могла відірватись. Це при тому, що твір абсолютно не пригодницький, а сюжет неначе є просто фоном для героїв, щоб вони могли себе проявити. Я читала заради атмосфери – атмосфери, яку мені навіяло зображення на обкладинці.
Автор |
Петер Маріус Гуемер |
Видавництво |
Видавництво Анетти Антоненко |
Серія книг |
Колекція. Проза життя |
Мова |
Українська |
Рік видання |
2020 |
Рік першого видання |
2017 |
Перекладач |
Ганна Гнедкова |
Кількість сторінок |
192 |
Ілюстрації |
Немає ілюстрацій |
Формат |
84х108/32 (~135х205 мм) |
Палітурка |
Тверда |
Папір |
Офсетний |
ISBN |
978-617-7654-31-4, 978-3-903125-20-9 |
Вага |
220 гр. |
Тип |
Паперова |
Література країн світу |
Література інших країн Європи |
Література за періодами |
Сучасна література |