Купуючи книгу Галини Малик, я сподівалась отримати щось на кшталт "Незвичайних пригод Алі...". А прочитавши анотацію, вирішила, що автор "виросла" з творів для читачів середнього шкільного віку і сподівалась на справжню фантастичну літературну екзотику з елементами сатири. Але... Дилогія про поневіряння безхатченка Хроні та його пса Рекса позиціонується як книга для підлітків, але вже епіграф (цитата з Книги Еклезіаста) свідчить про інше. Голодний, холодний і небезпечний світ навколо втікача з інтернату. І саме для того, щоб покращити соціальний устрій у країні, поліпшити життя людей та тварин, втручаються "злочинці із паралельного світу", надаючи тваринам можливість говорити. На перший погляд, задум чудовий: з гумором і певною долею критики показати хворобливе суспільство підліткам, аби ті, в свою чергу, згодом були здатні побудувати щось нове і здорове. Однак не так сталося, як гадалося. Вже самі герої твору викликають здивування. Папуга-політикан, кіт-бандит, вівчарка-інтелігентка і хом'як-обиватель - далеко не кращі приклади для наслідування. То нащо ж ними постійно очі муляти? А мовлення деяких героїв не витримує жодної критики. Вислови, з якими невпинно воюють учителі і батьки в підлітковому творі неприпустимі! Крім того, авторка перенаситила твір різними рекламними слоганами та торговельними марками, і читач просто потопає в надлишковій інформації. Друга частина - подорож Чорнобильською зоною, де Хроня зустрічає і новітнього монстра, і хранителів родинного вогнища. Це взагалі якась фантасмагорія. Я не знаю, чи авторський задум передбачав відчуття безвиході під час читання, але песимістичні настрої виникають однозначно. Тож, як твір для читання підлітками, я б книгу купувати не радила. А коли дорослий читач забажає у концентрованому і гіперболізованому вигляді побачити всі хвороби сучасного суспільства, він отримає бажане у повній мірі. Та й почуття гумору у Галини Малик досить специфічне.