Ось і завершилося моє знайомство із чарівним світом, який створили Дяченки. Перегортаючи останню сторінку, стало дуже сумно. Зрозуміла, що продовження цієї чудової історії не буде, я більше спостерігатиму за Ліною та її пригодами. Скажу відверто, «Зло не має влади» - це шикарне завершення трилогії. Сюжет добре прописаний, до найменшої деталі. Головна героїня, як і в попередніх двох частинах, добра, відважна, завжди готова пожертвувати собою. Не зважаючи ні на що, вона йде вперед. Другорядні герої їй в цьому допомагають, хоч і не всі. Дуже цікаво побудована сюжетна лінія. Ці переходи із олдного світу в інший, Зшивач, який переміщає головну героїню в незвідані їй місця – це все дуже чудово поєднане. Ближче під кінець книги почалася колотнеча. Сарана з більшою силою почала свій наступ. Мені було трохи нудно читати на цьому моменті через те, що забагато дрібних деталей, без яких можна було б обійтися. Але кінець книги мене приємно вразив. Останні рядочки дали зрозуміти, що Ліна нарешті закохається. До речі, у жодних двох книгах не було любовних ліній із головною героїнею. І це мені дуже сподобалося,не вийшло так банально, як в багатьох підліткових фентезі. А на кінець автори дають зрозуміти, що все ж після кількох нелегких випробувань Ліна все ж отримає щастя. Я дуже радію тому, що змогла саме в свої 15 років познайомитися з такою чудовою трилогією. Думаю, що в 17-20, вже не було б так цікаво. Тому рекомендую цю трилогію насамперед підліткам віком 13-17 років.