Папір якісний, щільний, білий. Нагадує принтерний. Не мій улюблений, але й не поганий. Все гарно оформлено, добре вичитаний текст, не можу навіть пригадати, аби десь були помилки, що досить таки рідко трапляється. Єдине не сподобалося використання "крупний" план, а не великий. Ну от мені до рук потрапила третя книга від Дому химер, цього разу це фантастика про недалеке майбутнє. Чесно кажучи, коли читав цю книгу здалося, що автор перечитавши новин у 2015-2016 роках і усвідомивши куди котяться реформи, впав у депресію і написав цю книгу-пересторогу. Загалом усюди панує занепад (так, схоже депресія була досить сильною, бо тільки нашими місцями автор не обмежився), увесь світ котиться у прірву, але ми бачимо тільки те що діється в Києві. Такий собі симулятор чогось середнього між Венесуелою і талібаном, я би так це назвав. І от на вулицях анархічного Києва розігрується п'єса, його вулицями йде процесія міфічних героїв, чимось мені це все нагадало дешевшу версію Сьомої печатки Берґмана. І через персонажів (Сатану, Смерть, Філософа, Людину, Любов і Бога) нам розкривають нову реальність і як до неї все дійшло. Загалом не можу сказати, що книга мені дуже сподобалася, автор дуже сильно намагався робити атмосферу і додавати купу якихось символів, але на мені атмосфера не спрацювала (на відміну від чудової книги Крижана карусель від того ж Дому химер), а оці символи, що повторювалися по двадцять разів просто почали дратувати. Трохи повеселило, що в альтернативній реальності все ще існує експлорер та ґуґл+ і ними таки хтось користується. Справді страшна реальність. От що мені було не зрозуміло, кому взагалі потрібні відеорепортажі, якщо автор дуже часто натякає, що перебої зі світлом аж такі сильні, що ледь вистачає часу підзарядити телефон. І насамкінець хочу додати, що хоч світ і котиться у прірву, автор усе ж таки ще бачить якусь надію в дітях, певно не просто так Людиною була дитина, а не дорослий. Ну а сама книга думаю знайде свого поціновувача, але це певно буду не я.

Философская социальная антиутопия. Я знала что меня ждёт, и все равно оказалась не готова к тому, что прочитала. Да, здесь действительно много социальной философии. Рассуждения о политике, обществе, силе и власти, детях и взрослых, экономике, экологии... Как будто сборник эссе, автор вкладывает свои рассуждения в уста героев. Антиутопия, постапокалипсис, недалеко будущее. Украина, в которой ситуация вышла из-под контроля: военный конфликт на востоке дал толчок к повсеместным вооружённым конфликтам. Партии борются между собой, но не за власть - никто не хочет брать на себя ответственность за страну. Идёт борьба за выживание, побеждает сильнейший, у кого оружие тот и прав, собственность постоянно меняет своих хозяев.. Сюжет. Его практически нет, он не важен. Почти всю книгу несколько героев идут по улице (не так уж далеко, обходят квартал), и обсуждают. Обсуждают все, что происходит, что они думают. Постепенно примеряют на себя метафорические образы и становятся воплощением обобщенных категорий Человека, Философа, Смерти, Любви и Бога. Вообще вся книга - сплошная метафора, и философия. Не могу сказать, что мне понравилось. Я даже не уверена, что поняла хотя бы половину текста. Это нечего очень своеобразное, и точно запомнится надолго