Твір від якого часом холодне кров, часом пробігають мурашки по тілу, а часом неможливо стримати сліз. Пол працює головним віртухаєм у в’язниці для засуджених до страти на електричному стільці. Одного дня до них в блок привозять негра здорованя за жорстоке вбивство та зґвалтування двох дівчаток близнючок. Але є щось доволі дивне в цьому велетні…Він не такий як усі, які потрапляють сюди. У нього надзвичайно добре серце і до болю сумні очі. Невже він справді міг зробити такий жахливий злочин? У Пола з’являються сумніви… В цій історії є герої, яких ти починаєш ненавидіти з першої до останньої сторінки; є герої, яких хочеться обійняти та сказати їм, що все буде добре, щоб не сталось; є герої, з якими хочеться разом сісти і плакати від неминучості подій, які склались… Це книга, яка не забувається, яка залишає багато емоцій після її прочитання і разом з тим і частинку того болю, пережитого її героями…

Що ж, я не впевнена, що можу віддати цій книзі першість в рейтингу своїх паперових улюбленців, але маю визнати, що вона викликає непідробні емоції та залишає відчутний післясмак. . Стосовно сюжету: Події відбуваються переважно у в'язниці "Холодна гора", блоці Е, в якому проводять свої останні дні в'язні, засуджені до страти на електричному стільці. Смертники перед часом своєї розплати проходять через коридор, вкритий зеленим лінолеумом. Звідси і назва – "Зелена миля". Історія оповідається від особи Пола Еджкомба – в минулому головного наглядача блоку Е. Одного дня туди прибуває Джон Коффі, чорношкірий і кремезний здоровань, якого запроторили туди за згвалтування і вбивство двох малолітніх сестер. Проте чи може насправді людина – яка боїться спати у темряві, яка майже щодня плаче від душевних мук, яка має велике і добре серце, яка має "Божий дар" (чи то може прокляття) і бажання безкорисливо допомагати людям, спокійна і врівноважена – бути жорстоким вбивцею дітей? Історія справді цікава і варта уваги. Яскраві персонажі, образи яких викарбовуються у пам'яті. Читається доволі легко, мені подобається неповторний стиль С.Кінга. Чим менше сторінок залишається до кінця книги, тим сильніша наростає напруга. Один момент (ближче до розв'язки) змусив мене пролити сльози, хоча я не можу назвати себе сентиментальною. Цей твір не лише про в'язницю та в'язнів. У ньому автор торкається багатьох тем: від расизму, несправедливості та неминучості смерті – до щирої любові, справжньої чоловічої дружби та надлюдських здібностей. Також цей роман змушує замислитися про швидкоплинність життя, його сенс та цінність. Бо, хто знає, можливо вже і на нас, причаївшись, очікує особиста "Зелена миля".

О, це прекрасна книга. По-перше, всі, певно бачили фільм. Я дивилася його давно, та основну ідею пам'ятала. По - друге, це Стівен Кінг - а це знак якості. І третє, це тема, містичної сили, добра, несправедливості. Книга написана частинами, про це наголошує автор у передмові. Кожна частина закінчується на найцікавішому. Ці частини колись так і видавалися порційно. Я б не витримала, щоб дочекатися наступних міні-книг. Це велично, шедеврально, це те, що зачіпає, і лишається в серці. Про те, що не завжди те, що здається злом, ним і є, і навпаки. Це мистецтво, викликати словами такі емоції, якщо сюжет приблизно відомий.