Зашморги
Паперова книга | Код товару 987966
Yakaboo 5/5
Автор
Леся Івасюк
Видавництво
Видавництво 21
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Зашморги

Журналістка Ореста отримує завдання від австрійського актора: знайти інформацію про остарбайтерку Марію – першу дружину його батька. Ці пошуки охоплюють кілька часових пластів і життя кількох поколінь в Австрії та Україні. Крок за кроком Ореста розплутує клубок таємниць і віднаходить людей, про існування яких не запідозрювала ні вона, ні замовник. Журналістка зіштовхує два різні світи: традиційно австрійський, з його специфічним укладом, та український, її рідний. У цьому інтелектуально-історичному трилері всі герої мають свої історії та трагедії, але спільне одне: вони, нарешті, з цікавістю й острахом відкривають для себе одне одного.

Характеристики
Автор
Леся Івасюк
Видавництво
Видавництво 21
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Два різні та водночас такі близькі світи
    Леся Івасюк – германістка, літературна перекладачка, публіцистка та журналістка. Свою дослідницьку діяльність докторка філософських наук присвятила революціям, польсько-українським повстанням та австрійській та українській літературі. Свого часу вона видала книгу «Діти берегів часу», яка містить наразі єдині перекладені спогади Петра Коваля – жертви Акції «Вісла».
    Роман «Зашморги» – це перший її роман, який цьогоріч потрапив до довгого списку ВВС. Це не занудний роман із традиційним сюжетом. Це історико-інтелектуальний трилер. У центрі твору дві різні епохи, дві різні країни: Україна та Австрія, Відень й українські Карпати. Леся Івасюк будує своєрідний міст між ХХ та ХХІ сторіччями. Як зауважує авторка, писала цей роман про всі ці речі, бо вони їй боліли.. «тепер болить менше». У центрі подій журналістка Ореста, яка пише про «незручні теми» для суспільства, зокрема про злочини комунізму і, насправді, це не та тема, яка може розслабити за чашкою кави зранку. Згодом, вона отримує від австрійця Курта завдання: розшукати інформацію про остарбайтерку Марію, яка безслідно зникла в Австрії у 1940-х роках. Усе життя Ріхарт, батько Курта, намагався знайти будь-яку інформацію про жінку, яку втратив, але, на жаль, безуспішно. Після смерті батька, Курт вирішив все ж розшукати інформацію про першу дружину його батька. Під час розплутування цього «гордієвого вузла» Ореста дізнається давно приховані історії, на які хтось заплющив очі, інший – пережив і заховав глибоко у пам’яті, щоб не повертатись. Кожен герой роману має свою історію, але ці історії безпосередньо авторка пов’язує із суспільно-політичними подіями епохи.
    У своїй книзі авторка порушує безліч тем, зокрема це історія підпільної діяльності ОУН-УПА в Австрії, це злочини енкаведистів, це повоєнний Відень із його проблемами. Також письменниця порушує незручну тему голодомору 1932- 33 років, коли «на день давали 200 грамів хліба й на один зуб масла». Письменниця розкриває суть так званого «ідеального суспільства» за комунізму, адже за обіцяним «світлом» соціалістичного суспільства не рахували кількість жертв.
    Символічною є назва роману. Зашморги – це петлі з мотузки чи шнура, які затягуються, тобто замкнення петля. От ці й зашморги турбують героїв роману, тримають їх у залежності, затягують у світ минулого.
    Традиційну побудову роману переривають фрагменти із щоденників Марії, з яких ми дізнаємося про людей зі знаком «Ост» праворуч на грудях, про життя у бараці, знущання гестапо, страждання вагітних жінок, ґвалтівників наглядачів. Кожен у тому бараці «вів власну маленьку війну у чужій великій війні». І, передусім, це була війна з голодом, бо «голод убиває навіть спрагу до життя», але він доживає лише до того моменту, коли покличе смерть. Крім того у романі є фрагменти психотерапевтичних практик. Адже під час журналістського розслідування Оресті сняться незвичайні видіння, її турбують привиди минулого, які і є тою пам’яттю, що болить. Саму Оресту тримають зашморги. Бо, як то кажуть, від історії не втечеш, а від родинної пам’яті – тим більше, адже «людина – не острів, на неї впливає все. Ми живемо на різних емоційних рівнях. Буває, що вони видаються чужими. Але все, що в тобі, – твоє».
    У романі письменниця подає пояснення життя Орести, чому вона стала такою як є, що на неї вплинуло, по суті, те, що читач міг би зрозуміти між рядками, авторка пояснює своєрідними розлогими відступами. І це дещо відволікає від головної сюжетної лінії.
    Роман є зразковим підтвердженням того, що історія важлива, бо наслідки у майбутньому сягають корінням у давнє минуле. І важливою у цьому ракурсі є пам’ять. Адже без аналізу минулого, ти не збагнеш те, що відбувається тут і тепер. Письменниця у романі виходить далеко за межі обраних локусів, вона апелює до колективної європейської пам’яті – «Якщо біль починається з пам’яті, то його можна витримати й скерувати в конструктивне річище...Ти хочеш забути? Чи пам’ятати? Колись ти поставиш собі ці всі запитання..». Що очікувати в кінці роману? За словами письменниці «хтось там знаходить катарсис, а хтось знаходить відкриті питання, або якісь зашморги для себе, психологічні..».
Купити - Зашморги
Зашморги
225 грн
Є в наявності
 

Рецензії Зашморги

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Два різні та водночас такі близькі світи
    Леся Івасюк – германістка, літературна перекладачка, публіцистка та журналістка. Свою дослідницьку діяльність докторка філософських наук присвятила революціям, польсько-українським повстанням та австрійській та українській літературі. Свого часу вона видала книгу «Діти берегів часу», яка містить наразі єдині перекладені спогади Петра Коваля – жертви Акції «Вісла».
    Роман «Зашморги» – це перший її роман, який цьогоріч потрапив до довгого списку ВВС. Це не занудний роман із традиційним сюжетом. Це історико-інтелектуальний трилер. У центрі твору дві різні епохи, дві різні країни: Україна та Австрія, Відень й українські Карпати. Леся Івасюк будує своєрідний міст між ХХ та ХХІ сторіччями. Як зауважує авторка, писала цей роман про всі ці речі, бо вони їй боліли.. «тепер болить менше». У центрі подій журналістка Ореста, яка пише про «незручні теми» для суспільства, зокрема про злочини комунізму і, насправді, це не та тема, яка може розслабити за чашкою кави зранку. Згодом, вона отримує від австрійця Курта завдання: розшукати інформацію про остарбайтерку Марію, яка безслідно зникла в Австрії у 1940-х роках. Усе життя Ріхарт, батько Курта, намагався знайти будь-яку інформацію про жінку, яку втратив, але, на жаль, безуспішно. Після смерті батька, Курт вирішив все ж розшукати інформацію про першу дружину його батька. Під час розплутування цього «гордієвого вузла» Ореста дізнається давно приховані історії, на які хтось заплющив очі, інший – пережив і заховав глибоко у пам’яті, щоб не повертатись. Кожен герой роману має свою історію, але ці історії безпосередньо авторка пов’язує із суспільно-політичними подіями епохи.
    У своїй книзі авторка порушує безліч тем, зокрема це історія підпільної діяльності ОУН-УПА в Австрії, це злочини енкаведистів, це повоєнний Відень із його проблемами. Також письменниця порушує незручну тему голодомору 1932- 33 років, коли «на день давали 200 грамів хліба й на один зуб масла». Письменниця розкриває суть так званого «ідеального суспільства» за комунізму, адже за обіцяним «світлом» соціалістичного суспільства не рахували кількість жертв.
    Символічною є назва роману. Зашморги – це петлі з мотузки чи шнура, які затягуються, тобто замкнення петля. От ці й зашморги турбують героїв роману, тримають їх у залежності, затягують у світ минулого.
    Традиційну побудову роману переривають фрагменти із щоденників Марії, з яких ми дізнаємося про людей зі знаком «Ост» праворуч на грудях, про життя у бараці, знущання гестапо, страждання вагітних жінок, ґвалтівників наглядачів. Кожен у тому бараці «вів власну маленьку війну у чужій великій війні». І, передусім, це була війна з голодом, бо «голод убиває навіть спрагу до життя», але він доживає лише до того моменту, коли покличе смерть. Крім того у романі є фрагменти психотерапевтичних практик. Адже під час журналістського розслідування Оресті сняться незвичайні видіння, її турбують привиди минулого, які і є тою пам’яттю, що болить. Саму Оресту тримають зашморги. Бо, як то кажуть, від історії не втечеш, а від родинної пам’яті – тим більше, адже «людина – не острів, на неї впливає все. Ми живемо на різних емоційних рівнях. Буває, що вони видаються чужими. Але все, що в тобі, – твоє».
    У романі письменниця подає пояснення життя Орести, чому вона стала такою як є, що на неї вплинуло, по суті, те, що читач міг би зрозуміти між рядками, авторка пояснює своєрідними розлогими відступами. І це дещо відволікає від головної сюжетної лінії.
    Роман є зразковим підтвердженням того, що історія важлива, бо наслідки у майбутньому сягають корінням у давнє минуле. І важливою у цьому ракурсі є пам’ять. Адже без аналізу минулого, ти не збагнеш те, що відбувається тут і тепер. Письменниця у романі виходить далеко за межі обраних локусів, вона апелює до колективної європейської пам’яті – «Якщо біль починається з пам’яті, то його можна витримати й скерувати в конструктивне річище...Ти хочеш забути? Чи пам’ятати? Колись ти поставиш собі ці всі запитання..». Що очікувати в кінці роману? За словами письменниці «хтось там знаходить катарсис, а хтось знаходить відкриті питання, або якісь зашморги для себе, психологічні..».
 
Характеристики Зашморги
Автор
Леся Івасюк
Видавництво
Видавництво 21
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-614-264-5
Вага
400 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література