Книга Записки Кирпатого Мефістофеля

Почала читати цю книгу через назву. А почалось усе з того, що у тернопільському драмтеатрі цю виставу вирішили поставити на малій сцені. Чесно скажу, як саме виглядає той кирпатий Мефістофель, не побачила, бо на виставу не потрапила. Та, поки писала анонс, неабияк зацікавилась сюжетом.

"Записки" маринувались у мене на рідері десь з рік. Аж ось, втомлений англословом мозок захотів відпочинку. І тут виявилось, що у Винниченка мова дуже специфічна. Я, звісно, читала у школі "Федька-халамидника", але коли це було... щоб пам'ятати стилістичні особливості.

Той Мефістофель виявився дуже трівожним твором у шкуратяній обкладинці, а головний герой — мало не адвокатом диявола з прозаїчним йменням Яків Михайлюк або ж Яша.

Чи доводилось вам читати про чоловіка, який мріє вбити власного сина? Про те, як він розривається між огидою до себе і бажанням позбутись пут наслідків випадкового фізичного кохання... "Записки" перш за все про відповідальність за вчинки. А вже потім про інтриги та минулі гріхи. А ще це справжнісінький трилер. Трилер в українській класиці. Ми ж до такого не звикли, правда?

Якщо вже братися до формування своєрідного пантеону чи «топу» українських письменників, то постать Володимира Винниченка обминути аж ніяк не вдасться. Головним чином через те, що особистість це небуденна, я б сказала, навіть екзотична. Звичайно, все пізнається у порівнянні…

Невеличка збірка текстів письменника від "Фоліо" може сформувати бодай поверхневе уявлення про стиль його письма. У своїх творах автор покладає на себе ризиковану місію: описати іншу реальність, відмінну від традиційної (моралізаторської). Він вдається до провокацій та іронії, що дозволяє відкрити читачеві глибинні психологічні мотиви людських дій. Його головні герої – вольові істоти, бестії (здається, як і сам автор) завжди мають переваги перед іншими. Головним чином ці переваги пояснюються неабиякою сміливістю та небажанням пристосовуватись до натовпу. Саме такий тип героя, суголосний ніцшеанській філософії, зустрічаємо у «Записках Кирпатого Мефістофеля». У романі висвітлюються важливі табуйовані теми, серед яких і концепція «чесності з собою» та ін. І неабияке задоволення читати щось настільки свіже і не схоже на усіх наших «многостраждальних Марусь»…

Торжеством чуттєвості можна охрестити новелу «Момент», у якій рівень емоційного напруження досягає свого апогею. Оповідання «Федько-халамидник» та повість «На той бік» змушують читача співчувати героям та разом з ними проходити крізь випробування. А п’єса «Чорна Пантера і Білий Медвідь» – це чудовий зразок модерної драми, що позбавлена примітивізму та шароварництва, а тому і представляє неабиякий інтерес для вибагливого читача. Одним словом, ця книга – саме той starter pack, який необхідний для знайомства із кирпатим Винниченком!

В радянський час цей роман критикували за"оголений біологізм і копирсання в розтлінній психіці нікчем".За часів незалежності він став знаковим твором української класичної літератури.
Перед нами початок ХХ століття.Раніше Яків Михайлюк з усією пристрастю молодої людини вболівав за ідеї,що дають рівні права простим людям,за справедливість і радикальні зміни в суспільстві.Зараз же він абсолютно безпринципний і жорстокий цинік,який працює адвокатом і отримав прізвисько Мефістофель.Він не співчуває колишнім соратникам,а з жінками лише бавиться.
Яків Михайлюк-носій руйнівної сили,спрямованої на близьких людей.Душевний спокій полишає кожного,хто потрапляє під його вплив.Свою бездуховність він намагається компенсувати любовними пригодами.Ці пригоди доводять героя майже до безумства і дитиновбивства.
Спроба (і не одна)вбивства рідного немовляти вражає своєю правдивою жорстокістю.З любов'ю автор змальовує тогочасний Київ в різні пори року."Записки"відтепер у моєму топ-5 кращих українських романів.