Записки юного врача. Морфий

В даному творі молодий земський лікар (він же наш улюблений письменник) розповідає про свої трудові будні. Розповідь зачіпає ряд соціальних проблем. Як донести до зараженого і небезпечного для оточуючих людей суть проблеми? Страх його не бере, біль з'являється не відразу. Навіть не в самій хворобі справа, хоча хвороба ця страшна, тяжка, небезпечна. А у відношенні до самого себе, до своїх близьких - наплювацьке і байдуже. І чому все розраховують на те що їх це не торкнеться? А ось якщо торкнеться, то вже можливо і пізно буде. Як то кажуть найстрашніший ворог людини - це він сам. Сьогодні справи йдуть краще. Все ж люди стають більш цивілізованими, освіченішими, а це не може не радувати.
Як приємно після стількох років зануритися в світ практичної медицини! Булгаков так жваво і яскраво описує прийоми пацієнтів, і не дивно, адже він - лікар. Сільська лікарня в глушині, молодий лікар, який тільки що закінчив академію і немає практичного досвіду, але блискуче справляється з усіма проблемами і клінічними випадками, невігластво звичайних селян, віра в "чарівні" крапельки від всіх хвороб - все це наче й не 100 років тому сталося, так актуально і до цього дня. Морфій посідає центральне місце у книзі. З наркоманами жарти погані ... Точно не варто намагатися врятувати людину, як це робила Анна, раз людина прийняла добровільне і усвідомлене рішення себе губити і труїти. Як страшно, що навіть в хвилини, коли світлий промінь адекватності висвітлював затуманений мозок морфініста Сергія, і він вирішував кинути раз і назавжди цю отруту, але фізіологічна потреба і абстиненція виявлялися сильнішими. В черговий раз захоплююся пером Булгакова, попереду у мене точно буде ще не один книжковий доказ глибини його таланту.

Взявшись за книгу я знала что повести несколько автобиографичны и ждала от них безмерно много. Ожидание мои, к слову, оправдались.
Касательно сюжета, "Морфий" начинается смертью молодого врача и в течении всего последующего рассказа его друг читает дневник - историю болезни этого самого мертвого доктора Полякова. Книга захватывающая, но во многом предсказуема.
В "Записках... " же дела обстоят куда лучше и там там показывают истории с практики молодого, только прибывшего на место работы, врача, который, понятное дело, должен каждого поскорее спасти.
Булгаков, по моему мнению, отличается прежде всего скомканостью повествования, сложенной не из хронологии событий, а из отрывков идей и мыслей автора.
Книга оформлена хорошо, обложку приятно держать в руках, бумага плотная, шрифт приемлемый.
Надеюсь, продолжу знакомиться с творчеством автора с помощью книг этого издательства.
К прочтению рекомендую однозначно, для общего понимания Булгакова как писателя и знакомства с менее известными его произведениями.