Коли я читав роман Франца Кафки "Замок", то я ще не знав про біографію німецького письменника. Тому першими словами, які спали мені на думку після прочитання, стали: "що це було взагалі?" Тому аналіз книги розділив би на 2 частини. 1. Якщо дивитися на твір без знання історії Кафки. Логіка? Ні, її немає тут. Історія шаленого кохання, вірності? Хіба якщо щось апроксимувати і уявити... А так.. Якась людина приїжджає в якийсь замок працювати. Але чи працювати? Чомусь закохується і...розриваються заручини. Опис якихось бюрократичних процедур. Набір монологів героїв (іноді це складно назвати діалогами). І в кінці все різко обривається... 2. Якщо прочитати про Кафку і інакше поглянути на "Замок" Роман Кафки - це пошук сенсу життя, Бога. Замок - це щось неприступне, мрія, ідеал. К. - це уособлення самого автора книги. А герої твору - образ людей, що зустрічалися Кафці в житті. У "Замку" К. - це, на мою думку, досить нещасна людина, яка не знає, де її місце в житті. Яка не розуміє, що відбувається навколо і куди рухатися далі. Хочеться, щоб книги закінчувалися логічно, але це, мабуть, не про Франца Кафку. Тому не можу однозначно оцінити цю книгу. Якщо брати тільки роман, то це якийсь поверхневий набір розповідей. Якщо читати твір і знати передісторію його написання, то "Замок" вже стає глибокою книгою, яка дає серйозне підґрунтя для роздумів.

Франца Кафку можно только любить, не все, но только любить. Я говорю само собой про его творчество, которое дало толчок для многих жанров литературы и сподвигло многих писателей заняться этой деятельностью. "Замок" - это второй самый известный роман автора после "Процесс". К сожалению роман не законченный, но он невероятно атмосферный, интересный и загадочный. В произведении идёт речь про измерителя земли, который приехал в маленький городок. Однако, оказывается никто не знает о нем. Герой пытается попасть в Замок где все главные, но его не пускают.

"Замок" Франца Кафки - неймовірно атмосферна і динамічна книга, читається на одному диханні. Вона дуже кінематографічна (я навіть нагуглила серед екранізацій версію Міхаеля Ханеке) і схожа на похмуру, гнітючу комп'ютерну гру, де головний герой блукає серед дивних декорацій і зустрічає не менш дивних людей, намагається дізнатися у них відповіді на свої прості і логічні питання, проте замість цього отримує якісь безпідставні докори і абсурдні інтриги. Не відомо, звідки і навіщо головний герой з’явився у Селі, але відомо, що його метою є потрапити до Замку, а згодом - хоча б поспілкуватися з кимось із тамтешніх чиновників, але місцеві мешканці переконують його, що це просто неможливо, що він - ніхто, якому не дозволять (ні! такого просто не може трапитись!) навіть наблизитись до чиновників, які дуже заклопотані неймовірно важкими і важливими справами. Головний герой на самому початку свого перебування у Селі, намагаючись захиститись від бюрократичних набридливостей, бреше, щодо мети свого приїзду, а канцелярія замку з невідомих причин починає чи то підігравати його брехні, чи то просто виникає бюрократична помилка, яку, однак, вперто всі заперечують і захищають сумлінність, старанність і високу кваліфікацію канцелярії. Одним словом, справа за кілька днів заплутується дуже і дуже сильно… Ще додаються різні суперечливі і трагічні історії мешканців села, фатальна (чи то наївна) жінка, в яку закохується головний герой, дуже довга, холодна зима, яка не обіцяє закінчитися швидко і нескінченні спроби головного героя наблизитись до Замку… Рекомендувати можу тим, хто відчуває абсурдність і суперечливість у навколишньому світі, і тим, кому не вистачає снігу цієї зими