Ця книжка - спроба аналітичного осмислення історії різних міст, різних цивілізацій. Автор бере якесь колоритне місто, яке в той чи той період свого існування активно розвивалося, набувало розквіту, і шукає причини, які могли спровокувати таке культурне та економічне піднесення. І цією причиною виявляється толерантність, повага до митців, науковців, творчих та підприємливих людей. Якщо дати талановитим людям свободі і повагу, підтримати їх на початку їхнього шляху, це беззаперечно призведе до всезагального добробуту.Часто ця толерантність починалася із мудрих правителів, які розуміли такий принцип влади (наприклад, яскраво це показує діяльність правителів-меценатів з роду Медічі у Флоренції). У книжці багато історичних фактів, дат, цікавих історій. Деякі вже відомі більш-менш освіченій людині, деякі стануть відкриттям, але цінність в тому, що така інформація актуалізується і підтверджує висунуту автором теорію. Є в книзі ілюстрації, і навіть глянцева вставка із кольоровими зображеннями. Переклад гарний, але інколи складається враження, що його робили трохи поспіхом і не дуже редагували, бо зустрічаються хиби. Загалом, доволі цікавий нон-фікшн.

Книга "Забуті історії міст..." присвячена актуальній у сучасному інформаційному просторі темі - міській історії. Автор поставив за мету привернути увагу до "толерантності" як рушія у формуванні багатства і культурного розвитку міст, розквіт яких відбувався в різні історичні епохи. Враження від книги залишається двояким. Про що книга? Як представлено в анотації "це захоплююча подорож сторінками історії дев'яти великих міст". Ну так - подорож є, але чи захоплююча, то тут уже враження індивідуальні. Опис міст базується на численних історичних фактах. Щоправда, за їх нагромадженням (подекуди вони містять енциклопедичний формат) загубилося розуміння родзинки міста. Так співпало, що напередодні мені довелося прослухати на порталі Прометеус лекцію історика Ярослава Грицака про міста. З неї запам'яталася думка: "Одна з ознак міста - креативність. Креативний - це той, хто змінює простір під себе, щоб було комфортно". І, читаючи "Забуті історії міст..." я очікувала відчути цю креативність, побачити людей, які жили в той час, відчути дух епохи. Проте у нагромадженні інформації, в т.ч. і про відомих особистостей епохи, - очікувана мною родзинка десь загубилася (чи можливо була втрачена під час перекладу?). Текст містить історичні сюжети, разом з тим - відсутні посилання, які могли б підтвердити, що вони не є вигадкою. У тексті є елементи науково-популярного викладу, разом з тим слова якими промовляє автор не є переконливими. Зокрема, читаючи розповідь про місто "Мілет" отримуємо інформацію про багато подій, що відбувалися в період розквіту цього міста, але згадки про них так і не сформували цілісного уявлення, яким же було це античне місто. До того ж, чесно кажучи, довелося заглядати у Вікіпедію,тому що, - хоч окремі відхилення сюжету для пояснення тих чи інших фактів (як наприклад, розвиток культури фінікійців, в т.ч. їх абетки) були надмірними, з іншого - спостерігався брак інформації, необхідної для розуміння розташування міста в географічному і політичному просторі того часу. В цілому - є букви, що складаються в слова і речення. Є згадка про історичні події, що відбувалися в ту чи іншу епоху і були прямо чи опосередковано пов'язані з містами. Є спільна ідея - "толерантність", що спонукала об'єднати розповіді в одній книзі.

Милет, Александрия, Паталипутра, Багдад, Ханчжоу, Флоренция, Исфахан, Амстердам, Сан-Франциско. Девять городов, раскиданных во времени и географических точках мира. Их объединяет одно, то чего так не хватает в современном мире - это толерантность. Несмотря на то, что в книге меньше трехсот страниц, она несет в себе много ценной информации. Эта информация касается истории городов, развития в них свободы мысли, веры, терпимости и творчества. Своей работой, автор делает акцент на том, что именно толерантность позволила этим городам стать великими, процветающими, центрами науки и искусства. Люди в них могли мыслить и творить свободно. Книга вызвала только самые хорошие эмоции. Когда читаешь, ты понимаешь, что подобное общество, с поправками на современность, хочется видеть сейчас в собственном городе, своей стране. Эта книга, которая многому учит, от истории до правильного отношению к другим людям. Эта та книга которую хочется перечитать, а потом дать прочесть другу. Я точно могу назвать ее одной из лучших нон-фикшн книг прочитанных мной в этом году. У нее нет своей читательской аудитории или возрастных ограничений, эта книга написана для всех людей, которые мыслят свободно. Если вы ее еще не читали, то очень вам советую. Книга читается легко и быстро, а повествовательный талант автора делает ее невероятно увлекательной и интересной.